Транспортне командування Повітряних сил США

Транспортне командування ВПС США
Air Mobility Command
Штаб Транспортного командування Повітряних сил США. Авіабаза Скотт, Іллінойс
На службі	1 червня 1992 — донині
Країна	США
Вид	ПС США
Тип	Головне командування ПС США
Роль	Командування
Чисельність	133 700[1] 1 повітряна армія, 17 авіаційних крил, 2 авіаційні транспортні групи та 1 група наземного базування
У складі	Транспортне Командування Збройних сил США
Військово-повітряна база	Скотт, Іллінойс
Прізвиська	AMC
Гасло	We Answer The Call…So that Others Prevail!
Вебсайт	Air Mobility Command website
Командування
Поточний командувач	генерал Мар'яна Міллер
Заступник командувача	генерал-лейтенант Джон Т. Томас
Головний майстер-сержант Командування	головний майстер-сержант Ларрі К. Вільямс-молодший
Знаки розрізнення
Емблема Командування
Авіація
Транспорт	C-5 Galaxy C-17 Globemaster III C-130 Hercules C-37 Gulfstream V C-21 Learjet C-40 Clipper Boeing C-32A Boeing VC-25
Заправники	KC-135 Stratotanker KC-10 Extender
Медіафайли на Вікісховищі

Транспортне командування Повітряних сил США або Мобільне командування Повітряних сил США (англ. Air Mobility Command, AMC) — одне з 10 головних командувань Повітряних сил США, основним призначенням якого є забезпечення максимальної мобільності американських військ шляхом перекидання повітрям особового складу, військової техніки та вантажів, дозаправлення та медичної евакуації у глобальному масштабі.

Зміст

Транспортне командування Повітряних сил США створене шляхом об'єднання Військово-транспортного командування (англ. Military Airlift Command (MAC) та Стратегічного повітряного командування (англ. Strategic Air Command (SAC) Повітряних сил США відразу після завершення Холодної війни. 1 червня 1992 року Командування було активоване та перебрало на себе усі функції стратегічного розгортання збройних сил США повітряним шляхом, а також завдання дозаправлення у повітрі. На нього покладалися також завдання розгортання, утримання та всебічного забезпечення аеродромної інфраструктури Повітряних сил на території країни та за кордоном. Додатково силами Командування провадиться тренування, організація та підтримка в бойовій готовності дієвого резерву сил для Об'єднаних командувань США у всьому світові.

Штаб-квартира Командування розгорнута на військово-повітряній базі Скотт поблизу Беллвілла східніше Сент-Луїса у штаті Іллінойс. Загальна чисельність усього персоналу Командування становить близько 133 700 військових та цивільних осіб, перетворюючи його на найбільше Командування у Повітряних силах країни. Особовий склад включає льотний та наземний персонал Регулярних повітряних сил, Національної гвардії, Резерву, а також підготовленими екіпажами цивільних авіаліній і Повітряного флоту Цивільного резерву США.

Основним оснащенням авіаційного парку є літаки C-17 «Глоубмастер ІІІ», C-5 «Ґелексі», C-130 «Геркулес», KC-135 «Стратотанкер», KC-10 «Ікстендер», C-40 «Кліппер», C-37 «Галфстрім» V та C-21 «Лірджет». З 2015 року на озброєння Командування надходить KC-46 «Пегасус». Для забезпечення перевезення VIP-персон застосовуються спеціалізовані літаки VC-25, C-32 та C-20.

Див. також

• Повітряні сили Національної гвардії США
• Командування матеріального забезпечення Повітряних сил США
• Список 4-х зіркових генералів Повітряних сил США
• 193-тє крило спеціальних операцій (США)
• Командування повітряно-космічної оборони Північної Америки

Примітки

1. AIR MOBILITY COMMAND. Архів оригіналу за 15 вересня 2008. Процитовано 3 лютого 2016. [Архівовано 2008-09-15 у Wayback Machine.]

Посилання

• Air Mobility Command website [Архівовано 20 серпня 2006 у Wayback Machine.]
• Air Mobility Command [Архівовано 28 квітня 2020 у Wayback Machine.]

США   Війна   Транспорт   Авіація