Телуриди

Телури́ди — сполуки Телуру з менш електронегативними елементами (здебільшого з металами). Телуриди є аналогами сульфідів та селенідів і можуть розглядатися як похідні телуроводню H₂Te.

Відомі частково заміщені гідротелуриди (наприклад, NaHTe), а також телуриди металів з нестехіометричним складом. Для перехідних металів склад телуридів відповідає складу типових сульфідів і селенідів: Me₂Te, MeTe, Me₂Te₃, Me₃Te₄, Me₅Te₄, MeTe₂.

Поширення у природі

Сильваніт

До розповсюджених у земній корі природних телуридів відносяться гессит AgTe, колорадоїт HgTe, сильваніт AgAuTe₄, нагіагіт.

Фізичні авластивості

Телурид кадмію CdTe

Телуриди лужних і лужноземельних металів є безбарвними іонними речовинами, які швидко розкладаються на повітрі, особливо у присутності вологи. При доступі повітря до їхнього розчину той забарвлюється у червоний колір через утворення політелуридів. Телуриди важких металів мають темне забарвлення і є нерозчинними у воді.

Отримання

Отримання шляхом прямої взаємодії простих сполук варіюється від бурхливої реакції, як у випадку лужних і лужноземельних металів, до повільної, що вимагає нагрівання, як для водню. Телуриди перехідних металів синтезують прямою взаємодією при температурі 400—1000 °C за відсутності повітря.

Альтернативними способами отримання є дія телуроводню на метали або їхні оксиди та осадження сполук при пропусканні H₂Te через розчини солей.

Хімічні властивості

Телуриди лужних металів гідролізуються менше за сульфіди і селеніди, однак легше окиснюються. Дані сполуки є сильними відновниками.

Деякі представники ряду, як телурид алюмінію Al₂Te₃, розкладаються водою, інші ж — лише кислотами, із утворенням телуроводню. Стійкість телуридів знижується зі збільшенням у них вміст Телуру. На повітрі вони поступово розкладаються, а при нагріванні на повітрі чи у кисні окиснюються до оксиду металу і TeO₃. Вищі телуриди (наприклад, WTe₂) при нагріванні розкладаються із утворенням металічного порошку.

При насиченні телуром розчинів телуридів утворюються політелуриди (аналоги полісульфідів).

При перегонці телуридів з солями сульфокислот утворюються алкілтелуриди — аналоги етерів і тіоетерів (та, відповідно, спиртів і тіолів):

${\displaystyle \mathrm {K_{2}Te+2C_{2}H_{5}OSO_{3}K\longrightarrow (C_{2}H_{5})_{2}Te+2K_{2}SO_{4}} }$

${\displaystyle \mathrm {KHTe+C_{2}H_{5}OSO_{3}K\longrightarrow C_{2}H_{5}TeH+K_{2}SO_{4}} }$

Застосування

Основне застосування телуриди знаходять у виробництві напівпровідників і високочутливих детекторів випромінювання (електромагнітного, інфрачервоного, рентгенівського, гамма-променів, альфа- і бета-частинок.

Див. також

• Селеніди
• Сульфіди
• Телуриди (мінерали)
• Телурид мангану

Джерела

• Greenwood, N. N., Earnshaw, A. Chemistry of the Elements. — Edition 2nd. — Oxford : Butterworth-Heinemann, 1997. — P. 765—766. — ISBN 0-7506-3365-4. (англ.)
• Hoffmann, James E., King, Michael G., Carapella, S. C., Oldfield, J. E., Putnam, R. D. Tellurium and Tellurium Compounds // Kirk-Othmer Encyclopedia of Chemical Technology. — 4th. — New York : John Wiley & Sons, 2004. — Vol. 23. — P. 389. — ISBN 978-0-471-48517-9. — DOI:10.1002/0471238961.2005121208150606.a01. (англ.)
• Housecroft, Catherine E., Sharpe, Alan G. Inorganic Chemistry. — Edition 2nd. — Pearson Education Limited, 2005. — P. 447. — ISBN 978-0130399137. (англ.)
• Реми Г. Курс неорганической химии / Под ред. А. В. Новоселовой. — М. : ИИЛ, 1963. — Т. 1. — С. 807. (рос.)
• Химический энциклопедический словарь / Под ред. И. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энциклопедия, 1983. — 792 с. (рос.)
• Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л.М.Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0