Йоаким Вікторович Тартако́в (14 листопада 1860, Одеса — 23 січня 1923, Петроград) — російський співак, режисер, педагог вокалу. «Заслужений артист імператорських театрів» з 1911 року, заслужений артист Республіки з 1923 року.
Народився 2 [14] листопада 1860(18601114) року в Одесі в єврейській сім'ї ремісника. Освіту здобув у 2-й одеській гімназії. Батько його, палкий прихильник італійської опери, щосуботи водив родину в театр. Співу Йоаким навчався в Одесі, а його першим професором була примадонна італійської опери А. В. Лушковська[3]. 1877 року вступив до Санкт-Петербурзької консерваторії, яку закінчив 1881 року, був учнем Камілло Еверарді.
У 1881—1882 роках соліст Одеської опери. З 1882 по 1884 рік співав у Маріїнському театрі у Санкт-Петербурзі. З 1884 по 1894 рік — у Київській опері. У 1894—1923 роках соліст (з 1909 року також головний режисер) Маріїнського театру. Одночасно у 1920—1923 роках — професор Петроградської консерваторії.
Помер в Петрограді 23 січня 1923 року від ран, отриманих в автомобільній аварії на проспекті Обухівської оборони, коли він повертався з шеф-концерту для робітників[4]. Похований на Тихвінському кладовищі Олександро-Невської лаври. Надгробок з піщаника, граніту: 390x164x164. Архітектор Іван Фомін; скульптори Яків Троуп'янський (маски-акротерії), Віктор ;Сінайський (барельєф). Встановленний у 1923—1924 роках[4].
Біографії Театр Одеса Київ