Сімейний портрет в інтер'єрі

*Сімейний портрет в інтер'єрі*
Сімейний портрет в інтер'єрі;
Gruppo di famiglia in un interno
Жанр	драма
Режисер	Лукіно Вісконті
Продюсер	Джованні Бертолуччі
Сценаристи	Сузо Чеккі Д'Аміко; Енріко Медіолі; Лукіно Вісконті
У головних ; ролях	Берт Ланкастер; Гельмут Бергер; Сільвана Мангано; Клаудіа Марсані; Стефано Патріци; Ромоло Валлі; Ельвіра Кортезе; Філіп Ерсен; Жан-П'єр Золя; Маргеріта Горовіц
Оператор	Паскуаліно де Сантіс
Композитор	Франко Манніно
Монтаж	Руджеро Мастроянні
Художник	Маріо Гарбульяd
Кінокомпанія	Rusconi Film, Gaumont International
Дистриб'ютор	New Line Cinema
Тривалість	126 хвилин
Мова	англійська
Країна	Італія; Франція
Рік	1974
IMDb	ID 0071585
	Сімейний портрет в інтер'єрі у Вікісховищі

«Сімейний портрет в інтер'єрі» (італ. Gruppo di famiglia in un interno) — передостанній фільм режисера Лукіно Вісконті, вийшов на екрани у 1974 році.

Зміст

Удостоєний багатьох нагород передостанній фільм великого Лукіно Вісконті. Літній професор — естет і пристрасний колекціонер предметів мистецтва та музики, живе у старовинному палаццо. Він давно вирішив для себе, що краще думати про досконалі творіння людей, аніж про самих людей — стражденних, неспокійних, недосконалих. Одним із захоплень професора є сімейні портрети в інтер'єрі — жанр, званий англійцями Conversation Piece — «фрагмент розмови» персонажів, зображених на полотні. І ці «фрагменти розмови» цілком влаштовують професора. Інших бесід йому не треба. Та раптом метрономний побут професора несподівано порушують постояльці, яким він вимушено надає верхній поверх свого палаццо — маркіза Брумонті з молодим альфонсом Конрадом та її донька Льєтта з нареченим Стефано. Персонажі для Conversation Piece є. От тільки, цей «фрагмент розмови» професору не доведеться розглядати крізь лінзу. Йому доведеться стати його учасником.

Ролі

Берт Ланкастер — професор
Гельмут Бергер — Конрад Хюбел
Сільвана Мангано — маркіза Бьянка Брумонті
Клаудія Марсані — Ліетта Брумонті
Стефано Патріци — Стефано
Ельвіра Кортезе — Ермінія
Філіп Ерсан — портьє
Гі Трежан — антиквар
Жан-П'єр Золя — Бланшар
Енцо Флермонте — комісар
Ромоло Валлі — Мікеллі
Маргеріта Хоровіц — покоївка
Клаудія Кардінале — дружина професора
Домінік Санда — мати професора

Знімальна група

Автор сюжету: Енріко Медіолі
Автори сценарію: Сузо Чеккі д'Аміко, Енріко Медіолі, Лукіно Вісконті
Режисер: Лукіно Вісконті
Оператор: Паскуаліно де Сантіс
Монтаж: Руджеро Мастроянні
Художник: Маріо Гарбулья
Композитор: Франко Манніно

Нагороди

1975 — дві премії «Давид ді Донателло»: найкращий фільм і найкращий іноземний актор (Берт Ланкастер).
1975 — 5 премій «Срібна стрічка» Італійського національного синдикату кіножурналістів: найкращий режисер (Лукіно Вісконті), найкращий продюсер, найкраща робота оператора (Паскуаліно Де Сантіс), найкраща робота художника (Маріо Гарбулья), найкраща актриса-дебютантка (Клаудія Марсані).
1975 — головний приз Вальядолідського МКФ.
1979 — премія журналу «Кінема Дзюмпо» найкращому режисерові зарубіжного фільму (Лукіно Вісконті).
1979 — премія «Блакитна стрічка» за найкращий фільм іноземною мовою.
1979 — премія Японської кіноакадемії за найкращий фільм іноземною мовою.