Проста група — це група G, що не містить будь-яких нормальних підгруп, відмінних від самої групи G і тривіальної (одиничної) підгрупи. Теорема класифікації стверджує, що список скінченних простих груп[en] складається з 18 зліченних нескінченних сімейств, плюс 26 винятків, які не потрапляють до цієї класифікації. Ці винятки називають спорадичними групами. Вони також відомі під назвами «спорадичні прості групи» або «спорадичні скінченні групи». Оскільки група Тітса[ru] не є строго групою лієвого типу, іноді її також вважають спорадичною[1] і в цьому випадку вона є 27-ою спорадичною групою.
П'ять спорадичних груп виявив у 1860-х роках Матьє, решту 21 знайдено між 1965 і 1975 роками. Існування кількох із цих груп передбачено до їх побудови. Пізніше доведено, що цим остаточно завершено повний пошук. Більшість груп носять імена математиків, які першими передбачили їх існування.
Групу ТітсаT іноді також вважають спорадичною групою (вона майже лієвого типу) і з цієї причини в деяких джерелах число спорадичних груп дається як 27, а не 26. За іншими джерелами групу Тітса не вважається ні спорадичною, ні групою Лієва типу.
Для всіх спорадичних груп побудовано матричні представлення над скінченними полями.
Найраніше вживання терміна «спорадична група» знайдено в Бернсайда[2], де він говорить про групи Матьє: «Ці, мабуть, прості спорадичні групи вимагають ретельнішого дослідження, ніж мали досі».
Діаграма праворуч ґрунтується на діаграмі Ронана[3]. Спорадичні групи також мають багато підгруп, які не є спорадичними, але на діаграмі вони відсутні через їх величезну кількість.
Групи Mn для n = 11, 12, 22, 23 та 24 є кратно-транзитивними групами перестановокn точок. Усі вони є підгрупами групи M24 яка є групою перестановок 24 точок.
Co1 — фактор-група групи автоморфізмів за центром {±1}
Co2 — стабілізатор вектора типу 2 (тобто довжини 2)
Co3 — стабілізатор вектора типу 3 (тобто довжини √6)
Suz — група автоморфізмів, що зберігають структуру (модуль центра)
McL — стабілізатор трикутника типу 2-2-3
HS — стабілізатор трикутника типу 2-3-3
J2 — група автоморфізмів, що зберігають кватерніонну структуру (модуль за центром).
Третє покоління (8 груп) — інші підгрупи Монстра
Складається з підгруп, тісно пов'язаних із Монстром M:
B або F2 має подвійне покриття, що є централізатором елемента порядку 2 в M
Fi24′ має потрійне покриття, що є централізатором елемента порядку 3 в M (клас спряженості «3A»)
Fi23 є підгрупою Fi24′
Fi22 має подвійне покриття, яке є підгрупою Fi23
Добуток Th = F3 та групи порядку 3 є централізатором елемента порядку 3 в M (клас спряженості «3C»)
Добуток HN = F5 та групи порядку 5 є централізатором елемента порядку 5 в M
Добуток He = F7 і групи порядку 7 є централізатором елемента порядку 7 у M
Зрештою, вважають, що сам Монстр також належить до цього покоління.
(Ця серія продовжується і далі — добуток M12 та групи порядку 11 є централізатором елемента порядку 11 у M.)
Група Тітса[en] також належить до цього покоління — існує підгрупа , що нормалізує 2C2 підгрупу B, що породжує підгрупу , яка нормалізує деяку підгрупу Q8 Монстра. є також підгрупою груп Фішера Fi22, Fi23 і Fi24′ та «малого Монстра» B. є підгрупою групи-парії Рудваліса Ru і не має інших залежностей із простими спорадичними групами, крім перерахованих вище.
Conway J. H., Curtis R. T., Norton S. P., Wilson R. A. Atlas of finite groups. Maximal subgroups and ordinary characters for simple groups. With computational assistance from J. G. Thackray. — Oxford University Press, 1985. — ISBN 0-19-853199-0.
Gorenstein D., Lyons R., Solomon R. The Classification of the Finite Simple Groups. — American Mathematical Society, 1994. Випуски 1, 2, …