PROFILBARU.COM

Сорока Аркадій Васильович
Сорока Аркадій Васильович
Народження	25 липня 1924; Вінниця, Українська СРР, СРСР
Смерть	2 вересня 2010 (86 років)
Країна	СРСР; Україна
Жанр	жанрове малярство, портрет, пейзаж, натюрморт і батальний жанр
Навчання	Одеське художнє училище (1941)
Діяльність	художник
Вчитель	Крайнєв Данило Карпович, Мучник Леонід Овсійович і Шелюто Микола Андрійович
Відомі учні	Назаренко Олександр Григорович
Член	Спілка радянських художників України
Діти	Нечай-Сорока Світлана Аркадіївна
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди	;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сорока.

Арка́дій Васи́льович Сороќа український митець, народний художник України, яскравий представник школи реалізму (нар. 25 липня 1924, Вінниця — пом. 2 вересня 2010) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1967 року. Заслужений художник УРСР з 1980 року^[1], народний художник України з 2008 року^[2]. Батько художниці Світлани Нечай-Сороки.

Життєпис

Народився 25 липня 1924 року у Вінниця у сім'ї чоботаря^[3]. Упродовж 1937—1941 років навчався в Одеському державному художньому училищі імені Митрофана Грекова у Леоніда Мучника, Данила Крайнєва, Миколи Шелюта.

З початком німецько-радянської війни добровольцем попросився на фронт, виправивши у паспорті рік народження з 1924-го на 1921-й. Навчався у Харківському авіаційному училищі зв'язку в Коканді, куди був евакуйований навчальний заклад. Через втечу одного із курсантів навчального закладу, під час його вартування, потрапив у штрафний батальйон. Брав участь у бойових діях, був поранений^[3]. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня та медалями^[4].

З 1945 по 1946 рік працював у Москві в Комісаріаті зв'язку СРСР. Після демобілізації жив у Вінниці та працював у Художньому фонді, викладав у художніх студіях^[5]. Жив у Вінниці в будинку на вулиці Пушкіна, № 2, квартира 4^[4]. Помер 2 вересня 2010 року.

Творчість

Працював у галузі станкового живопису у жанрах натюрморту, пейзажу, портрету; писав, жанрові та історичні картини, батальні діорами. За 65 років творчої діяльності написав понад 5 000 живописних творів та етюдів. Серед його творів:

1960 — «Ковалі»;
1960 — «Кумбари»;
1964 — «Український степ»;
1965 — «На шляхах війни»;
1967 — «Комунари» (Вінницький краєзнавчий музей);
1967 — «Донька»;
1969 — «Трудові будні»;
1969 — «Літній вечір»;
1970 — «Не забудемо»;
1971 — «Трудові будні»;
1972 — «Слідом за фронтом»;
1974 — «Лист з фронту»;
1974 — «Мир переможе війну»;
1976 — «Подолянки»;
1976 — «Володимир Ленін серед делегатів третього з'їзду Комсомолу»;
1977 — «Йшов загін»;
1980 — «На безіменній висоті»;
1980 — «Микола Пирогов біля хворого Миколи Некрасова»;
1982 — «Рейд Сидора Ковпака» (Чернігівський художній музей);
1983 — «Літак над Батьківщиною»;
1983 — «Останній стіг»;
1984 — «Черешневе свято в радгоспі імені Олександра Суворва»;
1985 — «Василь Порик — національний герой Франції»;
1987 — «Свято Івана Купала»;
1988 — «Останній сніг»;
1988 — «Сестри, сестри, горе вам»;
1988 — «Богдан Хмельницький з своїми соратниками»;
1988 — «Кармелюк»;
1990 — «Катерина»;
1994 — «Сорок перший рік»;
1998 — «Зустріч Тараса Шевченка з Марко Вовчок»;
2003 — «Юрка»;
2004 — «Пастущок»;
2004 — «Іван Богун — вінницький полковник»;
2004 — «Україночка»;
2005 — «Гуси»;
2005 — «Осінній натюрморт»;
2006 — «Осінній букет»;
2006 — «Подружки»;
2007 — «Бабусине свято»;
2007 — «Бій Богдана Хмельницького під Жовтими Водами»;
2008 — «Друзі»;
2008 — «Дівочі секрети»;
2009 — «Букет»;
2009 — «Калина»;
2009 — «Козаки ідуть»;
2009 — «Наречена».

Брав участь в обласних мистецьких виставках з 1951 року, всеукраїнських та всесоюзних з 1954 року. Виставляв свої роботи на виставці вінницьких художників у Києві у 1997 і 2003 роках, міжрегіональній виставці «Артгалера». Персональні виставки відбулися Вінницькому обласному художньому музеї у 2003 році; київській галереї «Кроки назустріч» теж у 2003 році; виставковій залі відділу мистецтв Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки імені К. А. Тімірязєва у 2007 році^[3].