У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Сологуб.
Василь Павлович Сологуб (8 вересня 1928 — 26 грудня 2008[1]) — український письменник. Член Національної спілки письменників України (від 1958 року).
Біографія
Народився на безіменному хуторі поблизу села Прядівка (нині Царичанського району Дніпропетровської області) в селянській родині. 16-річним юнаком, працюючи на тракторі в полі, підірвався на німецькій міні, зазнав тяжкого поранення.
Закінчив Бабайківський зоотехнікум, 1957 року — Дніпропетровський університет.
Працював журналістом, у видавництві «Молодь». Був першим заступником голови правління добровільного Товариства любителів книги УРСР.
Був членом КПРС.
Творчість
Збірки віршів «Студентські літа» (1957), «Трудне щастя» (1961), «Я уже підріс» (для дітей, 1958).
Нариси й оповідання «Стежка виводить на шлях» (1959), «В краплині відбилося сонце» (1962), роман «Чесність», повість-бувальщина і оповідання «Полинове причастя» (1972).
Автор книжок поезії: «Студентські літа», «Трудне щастя», «Я вже підріс»; нарисів: «У краплині відбилося сонце», «Чесність», «Вогняна спадщина»; романів: «Полинове причастя», «Сотвори себе», «Чесність», «Невидимий постамент», «Запізніле каяття», «Український характер». Лауреат премії імені Олеся Гончара.
Примітки
Джерела
Посилання
