Ця стаття містить інформацію, яку треба перевірити на наявність недостовірних фактів і хибних даних. Будь ласка, ознайомтеся з відповідним обговоренням та допоможіть виправити недоліки.(січень 2021)
Вперше згадується в атласі «Землі Руські» Речі Посполитої періоду XVI—XVII століть (виданий Краківською академією наук в 1899—1904 роках), де воно позначене, як невеличке поселення, хутір, фільварок з назвою Вислоцького (пол.Wyslockiego)[1].
Пізніше, вже за Російської імперії, на «Спеціальній мапі західної частини Росії Г. Л. Шуберта», що була складена в 21—39 роках XIX століття, це поселення позначене як сільце (рос.деревня), що мала від 5 до 20 дворів з назвою Вислоцького (рос.Выслоцкаго)[2].
Точніші дані про це поселення вказані у «Списку населених місцевостей І стану Овруцького повіту Волинської губернії», складеному у 1859 році. З цього документу відомо, що в ті часи на місті сучасного села Слобода існувало не одне, а два невеличкі поселення, що мали різні статуси та назви, це слобода Вислоцька та Вислоцьке Будище (рос.Вислоцкое Будище). Обидва поселення належали до панського відомства[3]. На «Військово-топографічній мапі західної частини Російської імперії», що була складена в 46—63 роках ХІХ століття, можна побачити, що ці поселення знаходились поруч і не мали явного межування[4].
На початку 60-х років XIX століття, в церковних статистичних документах, священник-блюститель Калинівської Покровської церкви Іаков Дусиневич (Душневич), на місті цих поселень згадує вже тільки одне поселення, що відносилось до Калинівської Покровської церкви. Його він називав слобода Калинівська (рос.Калиновская) зі згадкою, що в народі її називають слобода «Вислоцького»[5]. Наявність одного поселення підтверджують також і державні статистичні документи: в «Списку населених місцевостей І стану Овруцького повіту Волинської губернії», складеному у 1866 році, на цьому місті зазначене поселення, що має статус слободи, та офіційну назву Вислоцького (рос.Вислоцкаго). В дужках додано, що в народі її називають слобода Калинівська (рос.Калиновская)[6].
На початку XX століття, в статистичних документах царської Росії, це поселення згадується, як слобода Вислоцька (рос.Выслоцкая)[7], або рос.слобода Вислоцкая[8].
У 1923 та у 1925 роках, в офіційних документах Української СРР, це поселення значилося як слобода Віслоцького[9].
На початку 30-х років XX століття поселення змінює свій статус та назву: в постанові бюро районного партійного комітету від 4 листопада 1931 року «Про організацію жовтневого буксиру», це поселення згадується як село Слобода Вислоцька[10].
9 квітня 1859 року — поселення слобода Віслоцька і Віслоцке Будище мали 16 дворів, у яких проживав 121 мешканець: чоловіків — 65 і жінок — 56, зокрема:
слобода Віслоцька мала 4 двори, в яких проживало 18 чоловіків і 17 жінок.
Віслоцке Будище мало 12 дворів, в яких проживало 47 чоловіків і 39 жінок. Обидва поселення належали до панського відомства[3].
поч. 60-х років ХІХ століття — в слободі Віслоцького проживало 148 мешканців: чоловіків — 72 і жінок — 76, з них:
↑Атлас «Землі Руські» Речі Посполитої періоду XVI—XVII століть з історичного атласу Речі Посполитої / Під ред. О. Яблонського. — Варшава-Відень: Краківська академія наук, 1899—1904. — С. 8.
↑ абСпециальная карта Зап.части России Г. Л. Шуберта / Под ред. Ф. Ф. Шуберта. — С.-Петербург: Военно-топографический департамент , 1849. — С. XL.
↑ абСведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859 г. — 1859. — 808 л. — (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4). Место хранения оригинала: РГИА. Ф.1290. Оп.4. Д.89. С.305/242.
↑Военно-топографическая карта западной части Российской империи / Под ред. Ф. Ф. Шуберта. — С.-Петербург: Военно-топографическое депо, 1867. — С. 21-7.
↑ абСведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859 г. — 1859. — 808 л.. — (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4). Место хранения оригинала: РГИА. Ф.1290. Оп.4. Д.89. С. 425/264.
↑ абСведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859 г. — 1859. — 808 л.. — (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4). Место хранения оригинала: РГИА. Ф.1290. Оп.4. Д.89. С. 345/283.
↑ абвгСписок населенных мест Волынской губернии / Волынский губ. стат. комитет. — Житомир: Волынская губ. тип., 1906. — С. 162.
↑ абвгдСписок населенных мест Волынской губернии / Волынский губ. стат. комитет. — Житомир: Волынская губ. тип., 1911. — С. 58-59.
↑Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Житомирська область / Гол.редколегії М. А. Черненко. — Житомир: Полісся, 2008. — С. 885—886.
↑М.Лутай. Базар, Базарський район, Малі Міньки в історії Другого Зимового походу УНР // Шляхами творення української державності: за матеріалами регіон. наук.-практ. конф. «Боротьба українського народу за державну незалежність в 1917—1921 роках (до 85-річчя Другого Зимового походу)» / Житомирська обласна державна адміністрація. — Житомир: [б. в.], 2006. — С. 156—163.
↑Офіційний вебсайт Верховної Ради України. Облікова картка с. Слобода
↑Український щоденник «Свобода». Джерзі Сіті і Ню Йорк. 14.02.1968 р.