Постанова, прийнята на сесії, мала негативні наслідки для нормального розвитку біологічних досліджень в СРСР — класична генетика була оголошена дискредитованою, а вчені, які займалися генетичними дослідженнями, були звільнені з освітніх і наукових установ або переведені на інші напрямки.
Історія
Попередні події
Виступ Т. Лисенка, 1935 р.
В кінці війни монопольні позиції лисенківської біології помітно похитнулися. Президентом АН СРСР став С. І. Вавілов, брат репресованого М. І. Вавілова. Почалася співпраця з «буржуазними» країнами антигітлерівської коаліції[1].
У квітні 1948 року становище Т. Д. Лисенка стало настільки хитким, що він написав листа Й. В. Сталіну, в якому зазначав, що йому «стало важко працювати» і буквально «опустилися руки» через звинувачення прихильників «метафізичного напряму в біології», які озвучував не хто інший, як начальник Відділу науки Управління пропаганди ЦК ВКП(б) Юрій Андрійович Жданов[2]. Оскільки Сталін симпатизував Лисенку, в якості вирішення проблеми з критикою з боку генетиків, було вирішено провести сесію, на якій буде проголошено пріоритет «мічурінської агробіології» над генетикою.
Підготовка до сесії здійснювалося в обстановці повної секретності Т. Д. Лисенком і його прихильниками, які отримали пряме схвалення Й. В. Сталіна, незважаючи на спробу викриття лисенківців Ю. А. Ждановим, який курував у ЦК КПРС питання науки. Про підготовку сесії не було повідомлено ні президенту АН СРСР С. І. Вавілову, ні академіку-секретарю Відділення біології академії Л. А. Орбелі.
Багато з членів ВАСГНІЛ — супротивників Лисенка — не були сповіщені про майбутній захід. Для того, щоб забезпечити собі стійку більшість, Лисенко, в обхід загальноприйнятої практики обрання в академію, після особистого прийому у Сталіна підписав у нього список про затвердження академіками ВАСГНІЛ групи своїх прихильників, які не мали авторитетом у науковому середовищі.
15 липня1948 року Рада Міністрів СРСР ухвалила ввести до складу ВАСГНІЛ 35 нових дійсних членів — академіків. 28 липня 1948 р. Газета «Правда» надрукувала список нових академіків, прихильників Лисенка, і повідомила: «Чергова липнева сесія, присвячена обговоренню доповіді академіка Т. Д. Лисенко на тему „Про стан в радянській біологічній науці“, відбудеться в кінці липня ц.р. в м. Москві».[3]
Доповідь для сесії була складена Лисенком і його помічниками за прямою вказівкою згори до 23 липня 1948 р. і була надіслана на перегляд Сталіну[4]. У початковому проекті доповіді широко використовувалися терміни «буржуазна генетика», «буржуазна наука», «антимарксистська біологія» тощо. Один із розділів доповіді (§ 2) отримав цікаву назву: «Основи буржуазної біології помилкові». На думку Лисенка, справжня, мічурінська генетика не може розвиватися при капіталізмі, «але там є інша — своя, буржуазна генетика...» Згідно Лисенку, буржуазна наука, яка обслуговує інтереси керівного класу, «неминуче включає в себе багато помилкових знань, що не відповідають об'єктивній дійсності... Це говорить про основне положення, якого ми ніколи не повинні забувати: будь-яка наука — класова». За твердженням Лисенка, буржуазна генетика і діалектико-матеріалістична мічурінська біологія «зіткнулися в непримиренній боротьбі», суперечності між ними є, в кінцевому рахунку, наслідком антагоністичних відносин ворожих класів.
Проте в ході поправки доповіді Сталіним первісна термінологія Лисенка була кардинальним чином змінена. Опозицію «буржуазна наука — діалектико-матеріалістична наука» було замінено протиставленням: «реакційна (ідеалістична) — прогресивна (матеріалістична, радянська) наука». Розділ «Основи буржуазної біології помилкові» був взагалі викреслений через неприйняття Сталіним положення про існування класових наук.
Сесія ВАСГНІЛ відбулася з 31 липня по 7 серпня 1948 р. На сесії Лисенко зробив свою знамениту доповідь про генетику. У цій доповіді Лисенко підкреслює роль зовнішнього середовища, закликає до більшої практичної спрямованості селекційної роботи, критикує морганістів за захоплення фундаментальними дослідженнями на мушках-дрозофілах, підкреслює свою прихильність до Мічуріна. Крім того, для додачі авторитету своїм словами Лисенка натякає, що Й. В. Сталін прочитав і повністю схвалив його доповідь. В якості основних осіб, проти яких були спрямовані виступи Т. Д. Лисенко і його прихильників, були обрані І.І. Шмальгаузен — морфолог і еволюціоніст і генетики М. П. Дубінін[ru] і А. Р. Жебрак[ru].
Сесія завершилася повним розгромом генетики. Й. А. Рапопорт, який на сесії різко виступив на захист генетики як науки і став єдиним, хто відмовився прийняти рішення президії, був виключений з лав ВКП(б).
Матеріали сесії кожен день висвітлювалися радянської пресою. Ці матеріали у відповідній обробці пропонувалося вивчати на обов'язкових політзаняттях.
Наслідки сесії
Після сесії ВАСГНІЛ 24–26 серпня 1948 р. відбулося розширене засідання президії Академії наук СРСР з питання про стан та завдання біологічної науки в інститутах і установах Академії наук СРСР, на якому було підтримано рішення сесії ВАСГНІЛ.
В газеті «Правда» генетик А. Р. Жебрак публікує лист-виправдання: «До тих пір, поки нашою партією визнавалися обидва напрямки радянської генетики, я наполегливо відстоював свої погляди, які за частковими питаннями розходилися з поглядами академіка Лисенка. Але тепер, після того, як мені стало ясно, що основні положення мічурінського напрямку радянської генетики схвалені ЦК ВКП(б), я, як член партії, не вважаю для себе можливим залишатися на тих позиціях, які визнані помилковими Центральним Комітетом нашої партії».
23 серпня 1948 р. міністр вищої освіти СРСР С. В. Кафтанов видає наказ № 1208 «Про стан викладання біологічних дисциплін в університетах і про заходи зі зміцнення біологічних факультетів кваліфікованими кадрами біологів-мічурінців». Згідно з цим наказом у вищих навчальних закладах створювалися комісії, які повинні були переглянути навчальні програми з усіх навчальних дисциплін, змінити тематику кандидатських робіт аспірантів тощо.
Цитата, що ілюструє кризу в радянській біології після сесії ВАСГНІЛ, Лепешинська, 1952
Повсюдно проводилися звільнення або переведення генетиків на інші напрямки. Число генетиків, що зазнали в цей час адміністративних гонінь, оцінюється в межах 300 осіб. Замість них набиралися прихильники Лисенка. Особливу увагу було звернуто на підготовку нових «мічурінських» кадрів біологів: у Московському та Ленінградському університетах було оголошено додаткові набори на біологічні факультети, викладацький склад був практично повністю змінений. «Основи дарвінізму» в обох університетах, не довіряючи нікому, читав найвірніший прихильник Лисенко І. І. Презент (який не мав біологічної освіти).
У Київському державному університеті з посад було звільнено завідувачів кафедри генетики й дарвінізму Сергія Гершензона і кафедри генетики і селекції рослин Миколу Гришка. Натомість була створена кафедра творчого дарвінізму, яку 1948—1949 років очолювала прибічниця Лисенка Ксенія Кострюкова. У 1949—1953 роках нею завідував спеціаліст з селекції сільськогосподарських тварин професор М. А. Кравченко. У 1953—1956 роках кафедру творчого дарвінізму очолював Самсон Митрофанович Бугай, а 1956 року вона була приєднана до кафедри експериментальної біології[6].
Після сесії ВАСГНІЛ 1948 р. в знак протесту проти переслідувань з Академії наук СРСР вийшло багато іноземних членів, наприклад, англійські фізіологи Дейл, Мюллер і деякі інші. Майже на двадцять років «менделізм» став лайливим словом. Своїм прапором лисенківці зробили ім'я скромного практика-садівника І. В. Мічуріна, який мало займався теорією і з інтересом ставився до робіт Менделя.
Ступінь напруження конфлікту між двома непримиренними таборами вчених демонструє викладена С. Е. Шнолем[ru] легенда про бійку між професорами В. А. Раппопортом і В. В. Презентом під час виступу останнього. Говорили про те, що Раппопорт кинув у Презента графин з водою. Однак слід зазначити, що згодом Раппопорт заперечував цей інцидент[13].
↑М.Мусієнко, Л.Остапченко, Н.Таран, Л.Бацманова, В. Стороженко. Київський державний університет — Київський ордена Леніна державний університет імені Т. Г. Шевченка: становлення і розвиток біологічної освіти і науки (1944—1959 рр.) // Вісник Київського Національного Університету Імені Тараса Шевченка. Біологія. — 2017. — No 73. — С.5–17
↑ виступив в обговоренні доповіді Т. Д. Лисенка «Про становище в біологічній науці», на подальшому розширеному засіданні Президії АН СРСР виступив з доповіддю про стан та завдання біологічної науки в інститутах і установах АН СРСР, опублікував ряд статей про результати сесії, разом з М. І. Нуждіним й А. І. Опаріним був редактором збірки статей «Проти реакційного менделізму-морганізму» (М.-Л., 1950) [1].
О положении в биологической науке: Стенографический отчёт сессии Всесоюзной академии сельскохозяйственных наук имени В. И. Ленина, 31 июля — 7 августа 1948 г. / Ред. коллегия: В. Н. Столетов, А. М. Сиротин, Г. К. Объедков. — М. : ОГИЗ-Сельхозгиз, 1948. — 536 с.
