Презент Ісаак Ізраїльович

Презент Ісаак Ізраїльович
рос. Исаа́к Изра́илевич Презе́нт
Народився15 (28) вересня 1902 або 15 вересня 1902(1902-09-15)
Торопець, Торопецький повіт, Псковська губернія, Російська імперія
Помер6 січня 1969(1969-01-06) (66 років)
Москва, СРСР
·інфаркт міокарда[1]
ПохованняЦвинтар Пам'яті жертв 9 січняd
Країна СРСР
Діяльністьбіолог, філософ
Alma materСанкт-Петербурзький державний університет
Галузьбіологія
ЗакладРосійський державний педагогічний університет імені О. І. Герцена
Санкт-Петербурзький державний університет[2]
МДУ[3]
Науковий ступіньдоктор біологічних наук[4]
ЧленствоВАСГНІЛ[4]
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора

Презент Ісаак (Ісай) Ізраїлевич (15 (28) вересня 1902(19020928), в Торопці, Тверська губернія, Російська імперія — 6 січня 1969 Москва, СРСР) — радянський вчений і педагог, автор праць із марксистської методології науки. Доктор біологічних наук (1930), академік ВАСГНІЛ (1948).

В історії науки з ім'ям І. І. Презента асоціюється історія лисенківщини.

Біографія

Закінчивши школу, викладав у залізничному училищі. 1921 р. — відповідальний секретар повітового комітету РКСМ, зав. політосвітвідділом губкому РКСМ у Пскові.

Закінчив Ленінградський державний університет в 1926 р. (за одними даними юридичне відділення, за іншими — біологічне)[5].

З 1925 р. І. І. Презент бере участь у роботі природничо-наукової секції створеного в 1919 р. Наукового товариства марксистів (НТМ). Працював у Всесоюзному інституті рослинництва, викладав у ЛДПІ ім. О. І. Герцена.

С 1930 р. — завідувач кафедри діалектики природи та еволюційного вчення ЛДУ. Обіймав посаду наукового консультанта Президента ВАСГНІЛ із філософських питань. В 1935—1941 рр. — заступник головного редактора журналу «Яровизация». У період з 1935 по 1938 рр. — науковий консультант при Всесоюзному селекційно-генетичному інституті.

В 1934 р. став співпрацювати з Т. Д. Лисенко і з 1938 року став його найближчим співробітником і ідеологом «мічуринців».

В 1943—1951 рр. — професор ЛДУ; в 1948—1951 рр. — завідувач кафедрою і декан біолого-ґрунтознавчого факультету МДУ; в 1951—1955 рр. — старший науковий співробітник ВАСГНІЛ.

В 1956—1965 рр. — старший науковий співробітник науково-дослідної бази АН СРСР «Горки Ленінські».

Нагороди

Діяльність

У той час, коли І. Презент був деканом на біофаку Московського і Ленінградського університетів одночасно, саме він ініціював проведення першої шкільної біологічної олімпіади МДУ в 1951 р.[6]

Презент проти екології

Академік ВАСГНІЛ І. І. Презент — права рука ката вітчизняних генетиків академіка Т. Д. Лисенка, знаменитий не лише як організатор облав на повержених генетиків. Ця фігура є ключовою в організації ідеологічного цькування багатьох неугодних сталінському режиму учених. Метод ідеологічного цькування Презент в 1920-х роках випробував на видатному генетику Ю. О. Філіпченко. Потім зайнявся видатними екологами, носителями ідеї абсолютної заповідності, — професорами В. В. Станчинським, О. А. Янатою, С. І. Медведєвим, видатним педагогом-природоохоронцем, другом Г. О. Кожевникова — Б. Є. Райковим.

У 1933 р., бажаючи зганьбити одного із захисників ідеї абсолютної заповідності, видатного українського ботаніка і природоохоронця, д. б. н., проф. О. А. Янату, Презент писав у своїх доносах: «Яната всіляко вивертається, щоб по суті законсервувати цілинний степ» (мався на увазі асканійський степ)[7]. Після цих доносів О. А. Янату заарештували і він загинув у ГУЛагу[8]. Саме О. А. Яната був автором Положення про заповідники Наркомзему УРСР, в якому обґрунтовувалося створення абсолютно-заповідних ділянок[9].

"Ми повинні відкинути як вороже наше гасло «невтручання у баланс природи» і «краще за природу не придумаєш» — вказував у своїх виступах Презент[7].

Наприкінці 1920-х, початку 1930-х років заповідник Асканія-Нова був одним з форпостів молодої науки — екології. Для проведення екологічних досліджень їх науковий керівник, видатний російський і український еколог професор В. В. Станчинський використав ідею абсолютної заповідності, домігшись оголошення недоторканною територією 6600 га асканійської цілини[9]. Саме в Асканії народилася прекрасна ідея В. В. Станчинського про еталонну цінність абсолютно-заповідної ділянки дикої природи.

На початку січня 1930 р., разом із директором Асканії-Нова Ф. Бегою, Станчинський пише листа керівникам УРСР Косіору, Петровському і Чубарю з додатком на 113 сторінках, де викладає перспективний план розвитку заповідника, обґрунтовувавши необхідність проведення екологічних досліджень, доводячи необхідність посилення охорони заповідного степу: «В цих умовах цілинний степ Асканії, з великою абсолютно-заповідною ділянкою усередині його стає безмірною світовою цінністю. Будучи еталоном природних процесів, необхідним для порівняння з процесами, що відбуваються в природі під впливом людини, абсолютно заповідна ділянка вимагає до себе виняткового дбайливого ставлення»[9].

Про свою ідею учений повідомив на 4-му Всесоюзному з'їзді зоологів, анатомів і гістологів у травні 1930 року в Києві. Презент після доповіді В. В. Станчинського вигукнув: «Екологію треба перевірити в ЦК, що це за наука така!»?, на що В. В. Станчинський йому з гумором відповів[7]. Можливо, саме тоді Презент вирішив знищити асканійських екологів на чолі з В. В. Станчинським[7]. Влітку 1932 і літом 1933 рр. він приїздив в Асканію-Нова (другий раз разом із Лисенком), де влаштовував працівникам заповідника «чищення» і марксистсько-ленінські прочухани.

Виступаючи на Першому всесоюзному з'їзді по охороні природи в січні 1933 року, в преніях про Асканію-Нова, її директор Ф. Бега заявив:

Ось яка думка керуючих працівників Комуністичної Академії, яка є у справі марксистско- ленінської методології і у справі діалектично правильного підходу до таких питань, як постановка науково-дослідної роботи, органом, якому партія доручила керувати цією справою. Тов. Презент ось що говорить (він пробув в Асканії близько 2 тижнів): «Треба придати Асканії єдиний профиль. До цього часу по-справжньому ясно бачив свої завдання Інститут гібридизації і акліматизація, але цього сказати не можна про Степовий інститут (…). Аскания повинна стати потужним центром гібридизації і акліматизації, але не лише тварин, а й рослин. Треба розширити цю установу, причому тварини повинні залишитися ведучою і вирішальною частиною Асканії, а заповідний степ повинен сам з ділянки охорони від людини $3 стати вогнищем інтродукції в культуру нових, невиявлених рослин[10][11].

Саме останній візит Презента в Асканію мав для асканійських екологів і поборників заповідності катастрофічні наслідки. Буквально через декілька тижнів двадцять один асканійський еколог на чолі з В. В. Станчинським був заарештований ОГПУ. Усі учені потрапили в Гулаг. С. І. Медведєву поталанило, пізніше він звільнився, очолив у Харківському університеті кафедру ентомології, на базі якої організував харківську школу поборників заповідності[9]. А ось його учителеві — В. В. Станчинському, пощастило менше. Вийшовши на свободу, він через декілька років знову був заарештований і загинув у Гулазі[8]. Перебуваючи під слідством, В. В. Станчинський як приклад своїй «шкідницької» діяльності визнав посилення заповідності шляхом «обгороджування 5400 га заповідного степу дротяною сіткою на залізних стовпах із бетонною основою»[8].

Історія зберегла цікавий документ — статтю нового директора Інституту Асканія-Нова А. А. Нуринова, що мала характерний для того часу заголовок — «Вище класову пильність у науці».

Нуринов писав:

Проте досягнення Інституту могли бути значно більшими, якби своєчасно було розкрито і викрито групу злочинців, яка на певний час захопила найважливіші ділянки науково-дослідної роботи Інституту (Яната — науковий керівник, Фортунатов — науковий керівник, Станчинський — еколог, старший науковий співробітник, Никольський — генетик, Гуналі — еколог, Медведєв — ентомолог, Підлуцький — науковий співробітник по штучному заплідненню і др.). Ці ублюдки людського суспільства, пролізши в Інститут, поставили своєю метою зірвати, а якщо не вдасться, то, у крайньому разі, утруднити науково-дослідну роботу Інституту. Треба прямо сказати, що цим шкідникам вдалося на певний час відірвати Інститут від його прямих завдань... Тільки завдяки чищенню партії, проведеному в Інституті в 1934 р., була розкрито, викрито і ізольовано злочинну групу на чолі із Станчинським... Очищення партії допомогло Інституту не лише викорчувати шкідників, але і посилити колектив новими більшовицькими кадрами (проф. Гребінь, ветлікар Степанов, генетик Мокеєв)... Чищення партії вказало і на те, що в друкованих працях Інституту просувалися шкідливі теорії, зокрема навіть в № 1 Праць Інституту, виданому в 1934 р., була поміщена по суті контрреволюційна стаття Станчинського («Теоретичні основи акліматизації тварин»), а сам Станчинський і його учні — Гуналі і Никольський — підносилися як передові радянські учені. Усе це зараз викорчувано з Інституту[12].

Правда через певний час сам Нуринов опинився в Гулазі[10].

У лютому 1932 р., на Всесоюзній фауністичній конференції в Ленінграді, Презент влаштував цькування найголовнішим теоретикам ідеї абсолютної заповідності і прав дикої природы — професорам Г. О. Кожевникову і О. П. Семенову-Тян-Шанському: «Усе наше будівництво в очах Семенова-Тян-Шанського виглядає як шкідлива діяльність, відчувається охорона природи від настання діяльності соціалістичного будівництва», — обрушився Презент, як ведучий конференції, на видатного російського еколога і природоохоронця О. П. Семенова-Тян-Шанського[7]. О. П. Семенов-Тян-Шанский відкинув звинувачення Презенту, а ось Г. О. Кожевников здався, заявивши, що він хотів перевидати свої статті по заповідності, але бачить, що зараз вони не є актуальними[10].

— Професор Кожевников:

Я сюди привіз окремі відбитки своїх статей щодо охорони природи, які були надруковані багато років тому. Я думав видавати їх знову, тому, що вони просто залежалися, але після того, що прочитали на секції, я зрозумів, що їх видавати не можна (Оплески)[10][11]

Не без участі цькування, організованого Презентом і його підручними, автор ідеї абсолютної заповідності і батько багатьох заповідників професор Г. О. Кожевников в 1929 р. втратив кафедру зоології хребетних у Московському університеті, а в 1930 р. був знятий із посади завідувача Зоологічним музеєм Московського університету[8].

Презент поламав долю ще одного видатного ученого, педагога, природоохоронця, захисника заповідності — лениградского професора Б. Є. Райкова. У своїх доносах Презент критикував Райкова за те, що той учить педагогів і школярів зберігати «осколки незайманної природи», а проти ентузіазму соціалістичного будівництва виставляє пафос «любові до природи в її чистому, незаплямованоиу господарським вторгненням виді (…) Абсолютно зрозуміло, як пролетаріат повинен був на це реагувати. Він повинен був розжареним залізом випалити цю контрреволюцію, яка була відкрита в галузі методики природознавства», — закликав Презент[13]. До речі, в цій книзі Презент цитує листи, конфісковані чекістами у Райкова і підшиті до «справи» Райкова, що вказує на прямий зв'язок Презенту з ОГПУ[8]. Не без «допомоги» Презента в травні 1930 р. Б. Є. Райков і ще 11 педагогів-біологів було заарештовано і потрапили до Гулагу[8].

І. Презент у спогадах сучасників

  • «Як ніхто інший, Презент умів надати будь-якій дискусії характер загостреної класової боротьби, будь-то обговорення методики викладання або розгляд питань охорони природи. На першому засіданні Біологічної секції ЛОКА він віщував: „Жовтнева революція щодо перетрушування теоретичних установок тільки починається … Треба взяти на критику всіх. Чернової перегляд, збирання матеріалу повинні вестися широко і масово в усіх установах“».[14]
  • «Від учених він вимагав посилання на партійні документи, заявляючи, що в біології немає наукових шкіл, є тільки школи партійні і антипартійні. Діяльність Презента яскраво відобразила нові тенденції в діалектизації біології — заламання традиційних наукових шкіл. Образ карликового самця $3, намальований у сучасній літературі, мало відповідає дійсності. Блискучий талант оратора і полеміста, активна позиція, що межує з авантюризмом сміливість, розповіді про героїчне революційне минуломе $3, турбота про ближніх, успіх у жінок і т. д. — все це приваблювало до Презента багатьох людей» (там само).
  • Офіційним філософом ВАСГНІЛ став відомий Ісай Презент, плутаник і базіка, не раз битий за лівацькі фрази і справи … У той час як лисенківці продовжували безсоромно кричати, що Лисенко— це світильник істини «вчені-агрономи говорили між собою, що сільськогосподарська наука „облисіла“»[15].
  • З інтерв'ю д. т. н. І. Г. Абрамсона у академіка О. Д. Александрова, який у минулі роки очолював Ленінградський університет[16]:

І. Г. Так, Ісай Презент. Його всі боялися.

О. Д. Ну, не всі боялися. Огидний тип. Але вигнали його все-таки з університету. Правда, шляхом підлого прийому, в його дусі. Використали один його текст, де він суперечить точці зору Сталіна. Сказали йому: «Або Ви йдете, або ми це опублікуємо». А потім, коли настала відлига, Презент повернувся. Був наказ міністерства відновити його, знявши з завідування кафедрою дарвінізму Завадського. Я цей наказ не виконав, сказав про це на партактиві, мені стали аплодувати.

І. Г. Як Вам це вдалося?

О. Д. Кажуть, що в ті часи нічого не можна було зробити всупереч вказівкам зверху. Взагалі кажучи, справа в тому, що найбільше обурюються минулим найпідліші люди, лакеї. Лакей ненавидить пана і тільки. На тому партактиві був Хрущов. Він у заключному слові кричав мені: «Як так — ректор наказів не виконує? За це з партії виключають, з роботи знімають, а у воєнний час розстрілюють». Покричав, і на цьому справа закінчилася. Презент був упевнений, що буде відновлений. Я його не допустив до Університету. Не треба було занадто боятися.

В. О. Шенберг[17]:

Ісаак Ізраїлевич Презент читав курс біології. Він немов вихор вривався у зал, заряджаючи всіх студентів своєю енергією. Це був прекрасний оратор, всі з задоволенням слухали його лекції. Щоправда, ось іспит йому здавати було не так-то просто. Студенти ніколи заздалегідь не знали, що він може у них запитати, він міг задати будь-яке питання, яке тільки захоче.

С. Є. Шноль[18]:

Ісай Ізраїлевич Презент — головний ідеолог безграмотного Лисенка. Презент — людина блискуча. Як гарно і полум'яно він говорить. Як різко і відповідно до стилю зборів, як грубий і демагогічний його виступ! … Наскільки він безпардонний і дрібний!

Як він, упоєний собою, був необережний. Він повторив частина тексту, вставленого ним раніше у доповідь Лисенка. Він сказав, «коли ми, коли вся країна проливала кров на фронтах Великої Вітчизняної війни, ці муховоди…». Договорити він не зумів. Як тигр, з першого ряду кинувся до трибуни Рапопорт — він знав, що таке «брати язика». Презент на війні не був — він був занадто цінним, щоб воювати — там же можуть і вбити … Рапопорт був всю війну на фронті. З чорною пов'язкою на вибитому кулею оці він був страшний. Рапопорт схопив Презента за горло і, стискаючи це горло, запитав люто: «Це ти, наволоч, проливав кров?» Відповісти майже задушеному Презенту було неможливо.

Основні роботи

  • Презент И. И. Программа-конспект по историческому материализму. — Л.: Б. и., 1927. — ? с.
  • Презент И. И. Происхождение речи и мышления. (К вопросу об их приоритете). Предисл. Б. А. Фингерта. — Л.: Прибой, 1928. — 128 с.
  • Даров И.[19] Бехаизм. (Новая религия Востока). — Л.: Прибой, 1930. — 55 с.
  • Презент И. И. Теория Дарвина в свете диалектического материализма. [Тез. к 50-летию со дня смерти Ч. Дарвина. 1882—1932]. — Л.: Леногиз-Ленмедиздат, 1932. — 32 с.
  • Презент И. И. Классовая борьба на естественно-научном фронте. Обработанная стенограмма доклада на Конференции педагогов-естественников г. Ленинграда. — М.-Л.: Огиз-Учпедгиз, 1932. — 72 с.
  • Хрестоматия по эволюционному учению. Под ред. И. И. Презента. — Л.: Б. и., 1934. — ? с.
  • Лысенко Т. Д., Презент И. И. Селекция и теория стадийного развития растения. — М.: Сельхозгиз, 1935. — 64 с.
  • Хрестоматия по эволюционному учению. Под ред. И. И. Презента. — Л.: Б. и., 1935. — ? с.
  • Презент И. И. Замечательный новатор Трофим Денисович Лысенко. — Р.-н / Д: Ростиздат, 1939. — 28 с.
  • Презент И. И. Резервы картофельного клубня. — М.: Пищепромиздат, 1943. — 15 с.
  • Презент И. И. В содружестве с природой. И. В. Мичурин и его учение. — Л.: Лениздат, 1946. — 132 с.
  • Презент И. И. В содружестве с природой. И. В. Мичурин и его учение. — М.-Л.: Сельхозгиз, 1948. — 190 с.
  • Презент И. И. Материалы по дарвинизму к зимней экзаменационной сессии 1948 года для студентов Московского и Ленинградского университетов. — М.: Б. и., 1949. — ? с.
  • Презент И. И. Великий преобразователь природы И. В. Мичурин. — М.-Л.: Детгиз, 1949. — 63 с.
  • Презент И. И. И. В. Мичурин — основоположник советского творческого дарвинизма. [Стенограмма доклада, посвященного 15-летию со дня смерти И. В. Мичурина]. — М.: «Правда», 1951. — 24 с.
  • Презент И. И. Биолог-материалист Ж. Б. Ламарк. — М.: Изд-во АН СССР, 1960. — 59 с.
  • Презент И. И. И. В. Мичурин и его учение. — М.: Изд-во АН СССР, 1961. — 198 с.

Образ у літературі

Ісай Презент є прототипом Саула Брузжака, правої руки «народного академіка» К. Рядно в романі «Белые одежды» Дудинцева[20]. У романі Саул Брузжак носить прізвисько «карликовий самець».

Література

Виноски

  1. ↑ Письма Ж.А. Медведева к Ф.Г. Добржанскому, Zh.A. Medvedev’s letters to Th. Dobrzhansky // Историко-биологические исследования — 2019. — Т. 11, вып. 2. — С. 41–53. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
  2. ↑ Сытин А. К., Сластунов Д. Д. В.Л. Комаров и авторы «Флоры СССР», Vladimir Komarov and the authors of “Flora of the USSR” // Историко-биологические исследования — 2021. — Т. 13, вып. 1. — С. 24–71. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2021-11002
  3. ↑ Колчинский Э. И. Советские юбилеи Ч. Дарвина и лысенкоизм, Darwin’s Jubilee in the USSR and Lysenkoism // Историко-биологические исследования — 2015. — Т. 7, вып. 2. — С. 10–52. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
  4. ↑ а б Васильева Е. В. Последствия Августовской сессии ВАСХНИЛ для агробиологической науки на Дальнем Востоке, The consequences of the August Session of VASKhNIL (Lenin All-Union Academy of Agricultural Sciences) for agrobiology in the Russian Far East // Историко-биологические исследования — 2020. — Т. 12, вып. 1. — С. 61–84. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2020-11002
  5. ↑ Див, наприклад, згадка щодо Ісая Презента у статті: http://www.spbumag.nw.ru/97-98/no22-97/15.html [Архівовано 10 серпня 2014 у Wayback Machine.] Ю. А. Ендольцев. Університетські гуртожитки — ретроспективний погляд // Санкт-Петербурзький університет. — 1997. — № 22 (3463)
  6. ↑ Жуков Б. Звідки крила ростуть [Архівовано 29 липня 2014 у Wayback Machine.]
  7. ↑ а б в г д Борейко В. Белые пятна природоохраны. — К.: КЭКЦ, 2003. — 292 с.
  8. ↑ а б в г д е Борейко В. Е. Словарь деятелей охраны природы. — К.: КЭКЦ, 2001. — 524 с.
  9. ↑ а б в г Борейко В. Е. Последние островки свободы. История украинских заповедников и заповедности (пассивной охраны природы) (10 век — 2015 г.). — К.: КЭКЦ, 2015. — 240 с.
  10. ↑ а б в г Борейко В. Е. Очерки о пионерах охраны природы. — К.: КЭКЦ, 1996. — Ч. 1. — 180 с.
  11. ↑ а б Труды Первого Всесоюзного съезда по охране природы в СССР. — М., 1935. — 392 с.
  12. ↑ Нуринов А. А. Выше классовую бдительность в науке. Гибридизация и аккиматизация животных // Тр. н.-и. ин-та гибридизации и акклиматизации сельскохозяйственных животныхх. — Аскания-Нова, 1935. — Т. 2. — С. 5—10.
  13. ↑ Презент И. Классовая борьба на естественно-научном фронте. — М.-Л., 1932. — 72 с.
  14. ↑ Чим закінчилася спроба створити пролетарську біологію [Архівовано 9 листопада 2007 у Wayback Machine.] ПФА РАН. — Ф. 240. Оп. 1. Спр. 5. Л. 58., Цит. за Е. І. Колчинський
  15. ↑ # 1 занапащені генії Росії. — № 8. — Академік М. І. Вавілов [Архівовано 10 серпня 2014 у Wayback Machine.] Генріх Грузман (автор статті цит. за С. Кіпермані, 1997. — № 276)
  16. ↑ Інтерв'ю проф. І. Абрамсона у академіка О. Александрова [Архівовано 6 січня 2011 у Wayback Machine.] Вчені-природничники в «Альтернативах»
  17. ↑ Хранителі традицій. Архів оригіналу за 18 вересня 2007. Процитовано 23 липня 2014.
  18. ↑ # 1 Герої та лиходії російської науки [Архівовано 27 липня 2014 у Wayback Machine.] Шноль С. Є. Москва: Крона-прес, 1997
  19. ↑ Псевдоним И. И. Презента.
  20. ↑ Зайцев В. А., Герасименко А. П. — История русской литературы второй половины ХХ века. М: Высшая школа, 2004. с. 318

Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!