Себастьян Штоскопф народився в сім'ї міського кур'єра. Уже в 15-річному віці він виявив особливий талант у живопису та малюванні. Здобувши підтримку Міської ради Страсбурга, Себастьян в 1614 році поступає на навчання до місцевого художника-мініатюриста і гравера Фрідріха Брентеля. Після смерті батька в 1615 році Штоскопф вирушив на навчання до Ганау, де зупинився у художника Даніеля Соро, доробок якого не зберігся. Після смерті Соро в 1619 році Штоскопф переймає його майстерню і учнів. Серед цих учнів був і Йоахим Зандрарт, автор першого німецькомовного трактату з історії мистецтв, видатний художник, друг і помічник Штоскопфа.
Після невдалої спроби отримати посвідку на проживання у Франкфурті-на-Майні Штоскопф їде до Парижа, де живе і працює з 1622 по 1639. Тут він пише свої перші великоформатні роботи — такі, як «Літо» і «Зима». У 1629 році художник відвідує Венецію, потім знову повертається до Парижа. У 1639 році Штоскопф повертається до рідного Страсбурга, де вступає в місцеву гільдію художників і граверів. Стосунки з керівництвом гільдії у нього бували напружені, оскільки він не бажав підкорятися деяким правилам статуту, що, на його думку, заважали творчості. Проте з часом С. Штоскопф розбагатів і завоював популярність як видатний майстер живопису. У 1646 році він одружується з прийомною дочкю своєї молодшої сестри.
Починаючи з 1650 року, Штоскопф часто приїжджає до Ідштайна (земля Гессен), де жив його друг, меценат і покровитель граф Йоганн, один з німецьких феодальних князів лютеранського віросповідання (як і сам Штоскопф) і прихильник Євангелічної унії. Велику роль у встановленні відносин між графом і художником зіграв Й. фон Зандрарт. У 1657 році художника було вбито й пограбовано господарем готелю та його дружиною у районі Ідштайна. Кримінальна справа розкрилося через 20 років після скоєного злочину — в рамках проведеного згодом процесу над чаклунами, в якому відповідачами були також і власники готелю, які спочатку оголосили смерть Штоскопфа результатом непомірного споживання алкоголю.
Творчість
Штоскопф відомий насамперед як майстер бездоганно скомпонованих натюрмортів, кожна деталь яких виписана з особливою точністю й майстерністю. Штоскопф, як правило, писав натюрморти на темному тлі, що підкреслювало загальну композицію.
У композиції натюрмортів Штоскопфа відчувається вплив іншого відомого німецького художника, Георга Флегеля. Однак невідомо, чи був Штоскопф знайомий з останнім, чи, можливо, він бачив полотна Флегеля вже після його смерті.
Література
«Натюрморт з книгами і скульптурою вояка», перша половина 17 ст., Лувр, Париж.
Ebert-Schifferer, Sybille:Die Geschichte des Stillebens.Hirmer, München 1998, ISBN 3-7774-7890-3
Birgit Hahn-Woernle:Sebastian Stoskopff: Mit einem kritischen Werkverzeichnis der Gemälde.Stuttgart 1996.
Wolfgang J. Müller:Die Stilleben-Bildkunst des Sebastian Stoskopff.In: Ausst.-Kat. Sebastian Stoskopff — sein Leben — sein Werk — seine Zeit, hrsg. von Wolfgang J. Müller, Silvia Berger. Idstein 1987.
Heck, Michèle-Caroline:Sébastian Stoskopff: 1597—1657. Un maître de la nature morte.Straßburg 1997.
.svg){kind=small}
,_Still-life_with_books_and_bronze_statue,_Louvre.jpg)
