Руське у Вікісховищі
Ру́ське — село в Україні, в Закарпатській області, Мукачівському районі. Орган місцевого самоврядування — Ракошинська сільська рада. Населення становить 910 осіб.
Щит підвищено перетятий чорним і лазуровим. У першій частині червона шестикутна зірка. У другій частині зі срібною базою поверх всього чорна качка зі срібними очима, що супроводжується зверху золотим усміхненим сонцем з шістнадцятьма такими ж променями, прямими і полум'яподібними поперемінно.[1]
Село Руське засноване в 1391 році. У книзі Легоцького записано: було в селі 105 хат, 565 жителів. У 14 столітті належало Мукачеву. В 1484 році в документах називається Руськовець.
У 1631 році вдова Грабаря село Руське продала за 4500 форинтів.
Один ряд будинків на сході села називався Кіш Руськово.
храм св. духа. 1824.
Письмова згадка про священика в селі походить з 1640 р. Стару дерев'яну церкву прикрашали ікони з підписом Іллі Бродлаковича-Вишенського, маляра мукачівського. На іконі Спаса Вседержителя була дата: «месяца февраля дня 18, года 1666». Далі повідомляли, що того ж року купив її Іван Стегун від маляра мукачівського Іллі і дав за неї вепра, а восени мав дати другого вепра або доплатити грішми.
У 1692 р. місцева церква була філією Іванівців. У 1730 р. згадують бідну дерев'яну церкву св. Дмитра.
Парохіяльні книги велися з 1774 р. На початок XX ст. 642 особи належали до греко-католицької конфесії. Дерев'яну церкву лемківського стилю передали в Руську Кучаву після спорудження теперіпіньої великої мурованої церкви базилічного типу, яка давніше присвятили св. Михайлу і будували за священика Федора Ґебея.
У кінці 1940-х років майстри з Ґоронди зробили зовнішній ремонт церкви, а останній ремонт проведено в 1985 р. На підставці-аналої зберігся напис: «Сей стол даровал Іоань Ігнатоля 1908 года». Біля церкви стоїть металева каркасна дзвіниця. Нова церква збудувалася завдяки сім'ям Козар, Логойда, Кельман, які перемістили свої будинки в нижній кінець своїх теликів (садиб). За це їх було поховано біля церкви.
храм Покрови пр. богородиці. 1928.
Церкву збудовано стараннями офіцера-емігранта з Росії (пізніше протоієрея) Всеволода Коломацького (і за його проектом), який був певний час її куратором і дружину та дитину якого поховано в храмі. Церква має цікаву форму — поєднання рис традиційного російського православного будівництва і модерних тенденцій початку XX століття.
Всі мешканці села та майстри з Доробратова, що трудилися на будівництві, працювали безоплатно або за символічну оплату. Кожен зібраний карбованець відразу вкладали в матеріали, щоб уникнути інфляції. Стіни храму розмалювала художниця з Ґоронди Тетяна Олесин. Біля церкви збудували металеву каркасну дзвіницю.
Ще у травні 1926 р. було опубліковано відозву про збір грошей на спорудження церкви.
Землю для церкви дав Іван Лендєл, а наглядав за спорудженням інженер Михайло Білак. В. Коломацький розмалював інтер'єр, але його малювання не збереглося. Священик о. Дранко спорудив біля храму хрест, а його невістка намалювала два образи — «Усікновення глави св. Іоана» та «Воздвижения Чесного Хреста», що збереглися донині.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 970 осіб, з яких 456 чоловіків та 514 жінок.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 903 особи.[3]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
До 1880 року вчили кирилицею. Найважливішими предметами були релігія , церковний спів, церковний обряд. З 1867 року появилася вже і латина.
1904 р. була велика пожежа. Згоріло близько 40 будинків у верхньому кінці села. Протягом 2-3 років люди відбудували свої хати.
В селі народилися
Портал «Географія» Портал «Україна»