Промислова класифікація вугілля

ПРОМИСЛОВА (ТЕХНОЛОГІЧНА) КЛАСИФІКАЦІЯ ВУГІЛЛЯ, (рос. промышленная (технологическая) классификация угля, industrial англ. (technological, commercial) coal classification, нім. industrielle (technologische) Kohlenklassifikation f – класифікація, яка передбачає поділ вугілля на різноманітні технологічні марки, групи та підгрупи в залежності від їх фізико-хімічних властивостей та напрямки використання для технологічних або енергетичних цілей.

Сучасна вітчизняна П.к.в. (ДСТУ 3472-96) базується на таких параметрах вугілля: вихід летких речовин на беззольну масу V^daf(%), загальна вологість W^r
_t (%) та товщина пластичного шару Y(мм). За цими параметрами розрізняють такі марки вугілля:

буре,
довгополуменеве,
газове,
жирне,
коксівне,
піснувате спікливе,
пісне,
антрацит .

В інших національних класифікаціях подається детальніший розподіл з виділенням марок, груп та підгруп вугілля. При цьому в ряд класифікаційних параметрів також включають індекс Рога, петрографічні характеристики вугілля та показник анізотропії антрациту.

Наприклад, в РФ буре вугілля поділяють на 3 групи: 1Б; 2Б та 3Б. Групи 2Б та 3Б поділяють (кожну) на дві підгрупи. Розрізняють: буре вітринітове та буре фюзинітове вугілля. Кам’яне вугілля поділяють на 15 марок. Антрацити поділяють на 3 групи і 6 підгруп: 1АВ, 1АФ, 2АВ, 2АФ, 3АВ, 3АФ.

У класифікації Грюнера, поширеній в зарубіжних європейських країнах, прийняті такі основні параметри: елементний склад, вихід і властивості нелеткого залишку.
У США викопне вугілля поділене на 4 класи: лігніти, суббітумінозне і бітумінозне вугілля, антрацити. У кожному класі виділено групи для лігнітів і неспікливого (суббітумінозного) вугілля за величиною вищої питомої теплоти згоряння беззольного вугілля, а для вугілля, що спікається (бітумінозного), і антрацитів, – за вмістом зв’язаного вуглецю і виходом летких речовин.