Половецьке поле

Половецьке поле. Євразійські території половців (кипчаків), кінець XI — початок XII сторіччя

Мапа Азії в XII сторіччі, показує половецькі землі та їх сусідів

Кипчацький степ (Де́шт-і-Кипча́к)^[1], або Половецька земля^[1], іноді Полове́цьке по́ле^{[джерело?]} — у XI—XIV століттях назва східноєвропейської та середньоазійської частини Євразійського степу, від гирла Дунаю до пониззя Сирдар'ї та озера Балхаш, де панували тюркомовні племена кочовиків-половців (кипчаків, куманів). Посідало терени сучасного Казахстану, російського Уралу, Поволжя, Прикавказзя, Східної та Південної України і Молдови.

Назва

• Дешт-і-Кипчак (перс. دشت قپچاق, крим. Deşt-i Qıpçaq, каз. Дешті Қыпшақ, Қыпшақ даласі, тат. Дәштекыпчак, Dəşteqıpçaq) — перська і тюркська назви; в перекладі з перської «Кипчацьке (половецьке) поле», «Кипчацький степ»; вперше зустрічається у перського автора Насир Хосрова у XI століття, коли половці (кипчаки), прийшовши з берегів Іртиша, стали сусідами Хорезму (1030) й зайняли степи від Аральського моря до Дунаю. До того територія від Волги до Іртишу називалася Дешт-і-Огуз (Огузький степ).
• Дике Поле — пізньосередньовічна і ранньомодерна назва західної частини Євразійського степу.
• Половецьке поле, поле Половецьке — руська (українська) і москвинська (російська) назва; зустрічається у «Повісті временних літ» (Київському літописі, Галицько-Волинському літописі тощо), руських грамотах, літературних творах (Слово о полку Ігоревім). У вужчому розумінні, в контексті русько-половецьких відносин XI—XIII століть, — назва українських степів, між Дунаєм і Волгою.
  • Половецький степ
• Куманія (Команія) — грецька, латинська назви.
• Татарія
• Половецька земля — у ХІІ—ХІІІ століттях руська назва країни половців, західна частина Дешт-і-Кипчак, від Волги на сході до Дніпра на заході^[2]; інколи до цієї землі відносили Дніпровське правобережжя^[2].

Географія

Половецьке поле поділялося на Східне (від Алтаю до Волги) і Західне (від Волги до Дунаю).

У XIII століття Половецьке поле стало ядром улусу Джучі (Золотої Орди).

Населення

У пізньому середньовіччі й у новітній час Половецьке поле населяли кипчацької мовної групи: кипчаки та інші тодішні народи, племена.

Див. також

• Дике поле
• Ногайський степ
• Сальський степ
• Регіональний ландшафтний парк «Половецький степ»
• Кримське ханство

Примітки

1. Квітницький М. В. Половецька земля // Енциклопедія історії України: в 10 т. — Київ: Наукова думка, 2011. — Т 8. — С. 350.
2. Квітницький М. В. Половецька земля // Енциклопедія історії України… Т. 8. — С. 350.

Джерела

• Квітницький М. В. Половецька земля // Енциклопедія історії України: в 10 т. — Київ: Наукова думка, 2011. — Т 8. — С. 350.
• Гумільов Л. М. Стародавня Русь і Великий Степ. — М., 2006.
• Дешт-и-Кипчак