PROFILBARU.COM

Мірна Зінаїда Василівна
Мірна Зінаїда Василівна
Хільчевська Зінаїда Василівна
Народилася	21 жовтня 1873 ; Городня
Померла	1 квітня 1950 (76 років); Прага
Громадянство	Російська імперія; УНР; Гетьманат
Національність	Українка
Діяльність	Членкиня Української партії соціалістів-федералістів
Відома завдяки	Членкиня Української Центральної Ради
Посада	Членкиня ради Світового союзу українок
	; Висловлювання у Вікіцитатах; ;

Зінаї́да Васи́лівна^{[прим. 1]} Хільчевська, у шлюбі Мі́рна (21 жовтня 1873 — 1 квітня 1950, Прага) — українська громадська діячка, захисниця прав жінок, публіцистка, перекладачка.

Біографія

Зінаїда Хільчевська (в іншому написанні — Хильчевська) народилася 21 жовтня 1873 року в місті Городня на Чернігівщині^[1]^{[прим. 2]}. Її батьком був колезький секретар Василь Феофанович Хільчевський, матір'ю — Катерина Василівна Хільчевська (як зазначено в метриці — обоє православні). Зінаїда стала другою дитиною в сім'ї^[1]. Мала старшу сестру Марію (нар. 1871 року), молодшу сестру Лідію (нар. у березні 1875 року), і можливо теж брата Василя^[1]. Мати Катерина після смерті чоловіка (Василь помер 17 листопада 1878 року у віці 45 років від сухот) переїхала з дітьми до Чернігова, де працювала старшою повивальною бабкою^[1].

В середовищі української інтелігенції ходили чутки, ніби Хильчевська мала польське походження. Це зазначали Віктор Приходько, який тривалий час проживав у родині Мірних, та Борис Мартос, дружина якого співпрацювала з Мірною. Так, Мартос у листі до Галини Лащенко, яка готувала спогади про Зінаїду Мірну, писав: «Чув я, що вона до того часу, як вийшла заміж, була католичкою і полькою, і що ім'я її було Болеслава. Я не раз чув, як Іван Іванович казав до неї Больця»^[2].

1910 року Зінаїда Мірна вперше з'явилася в середовищі київської громади. Відображена у спогадах Катерини Антонович^[3].

У Києві Зінаїда Мірна швидко ввійшла в товариські стосунки із Софією Русовою, Людмилою Старицькою-Черняхівською, Любов'ю Яновською, Марією Ішуніною, стала активною членкинею Українського клубу.

У 1910—1917 роках Мірна була однією з активісток Київського товариства оборони жінок, яке головним напрямком діяльності визначало боротьбу з торгівлею жінками та проституцією.

Була членкинею Української партії соціалістів-федералістів.

1917 року — членкиня Української Центральної Ради.

1919 року — співзасновниця та заступниця голови Української жіночої національної ради в Кам'янці-Подільському. Згодом голова її філії в Берліні.

Довголітня голова Українського жіночого союзу в Празі.

1937 року — членкиня ради Світового союзу українок.

Авторка статей у пресі, перекладів із французької мови.

Була одружена з Іваном Мірним.

Коментарі

↑ Довідники по-різному вказують по батькові: «Діячі Української Центральної Ради» (1998) — Валентинівна, «Українки в історії» (2004) — Василівна.
↑ За даними «Енциклопедії українознавства» та довідника «Діячі Української Центральної Ради» 1875 року, тоді як у книзі «Українки в історії» фігурує 12 жовтня 1878 року з посиланням на статтю Галини Лащенко «Зінаїда Мірна» (1966), яка в свою чергу посилається на слова Ївги Лоської, котра співпрацювала з Мірною в Українському жіночому союзі в Празі

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Потапенко, Олена; Савченко, Анжела (5 вересня 2024). Зінаїда Мірна — (не)відома громадська діячка із Городні. Новини Городнянщини. с. 3. Процитовано 5 вересня 2024.
↑ Лащенко, Галина (січень 1966). Зінаїда Мірна (PDF). Наше життя. № 1. с. 39—40. Процитовано 5 вересня 2024.
↑ Антонович, Катерина (липень-серпень 1955). Зінаїда Мірна (PDF). Наше життя. № 7. с. 3—4. Процитовано 6 вересня 2024.

Література

Антонович К. Зінаїда Мірна // Наше життя. — Нью-Йорк, 1955. — Липень-серпень.
Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. — К., 1998. — С. 129—130.
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1962. — Кн. 2, [т. 4] : Крушельницький — Місто (початок). — С. 1583. — ISBN 5-7707-4049-3.
Когуська Н. Чверть століття на громадській ниві 1926—1951 // Історія Союзу Українок Канади. — Вінніпег, 1952. — С. 115.
Лащенко Г. Зінаїда Мірна // Наше життя. — Нью-Йорк, 1966. — Січень.
Смоляр Л. Зінаїда Мірна // Українки в історії / За редакцією Валентини Борисенко. — К.: Либідь, 2004. — С. 130—135.