Розташоване на лівому березі річки Орелі, між річкою та каналом Дніпро — Донбас (лівий берег), за 10 км на південь від смт Царичанка. Вище за течією річки Оріль на відстані 0,5 км розташоване село Драгівка, нижче за течією річки на відстані 2 км розташоване село Проточі, на протилежному березі — села Єгорине, Китайгород та смт Царичанка. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера. Через село пролягають автошляхи Н31 та Т 0441. Найближча залізнична станція — Балівка (за 45 км).
Село виникло у XVIII столітті. Перша письмова згадка про це датується 1720 роком, як хутір запорізького старшини Могили[2]. В селі тоді налічувався 51 двір. Стосовно назви села існує кілька версій. Одна з них говорить про те, що Могилів названий так тому, що на його території багато козацьких могил. Інша — село заснували козаки Могила та Лев і назва села пішла від сполучення їх імен[3].
У селі Могилів з 1720 року збудована каплиця, з 1745 року — вже була церква, що проіснувала до 1934 року. У селі діяв, як і до наших часів Воскресенський молитовний дім.
Радянська окупація встановлена наприкінці грудня 1917 року. Під час Визвольних змагань тут діяв партизанський загін під командуванням Б. Л. Мірошниченка.
У 1929 році створені перші колгоспи «Новий етап» і «14-річчя Жовтня», у які вступили 40 осіб[2].
На фронтах німецько-радянської війни воювали понад 1,5 тисячі місцевих жителів, понад 800 з, них загинули, більше 500 нагороджені орденами та медалями. У селі Могилів на братській могилі полеглих воїнів-визволителів села встановлено меморіал на честь загиблих односельців[2].
У повоєнний час в селі знаходилася центральна садиба колгоспу «Прогрес», за яким було закріплено 10 704 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 9 000 га орної землі. Господарство спеціалізувалося на виробництві зерна і молока. З підсобних підприємств працювали млин, олійниця, пилорама, ремонтні майстерні. У селі діяли середня, восьмирічна і початковашколи, лікарня на 70 ліжок, фельдшерсько-акушерський пункт, ветлікарня, будинок культури з залом на 500 місць, три бригадних клуби, чотири бібліотеки з книжковим фондом понад 36 тисяч примірників, майстерня побутового обслуговування, телеательє, три крамниці, відділення зв'язку, АТС. За 1966—1977 роки в селі побудовано понад 300 житлових будинків[2].
дві школи: Могилівська загальноосвітня школа І—ІІ ступенів (директор — Машура Світлана Степанівна), Могилівська загальноосвітня школа І — ІІІ ступенів ім. І. М. Шишканя (директор — Динька Анатолій Васильович);
дошкільний навчальний заклад «Дзвіночок» та дитячий садок-ясла «Ромашка»;
бібліотека-філіал № 15 та сільська бібліотека;
Зорянський сільський будинок культури та Могилівський будинок культури[3][5];
Комунальний заклад «Могилівський геріатричний пансіонат» Дніпропетровської обласної ради.
Охорона здоров'я
Діють фельдшерсько-акушерський пункт, амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Є дитячий заклад оздоровлення та відпочинку ім. Володі Дубініна.
Культура
Пам'ятки
Меморіальний комплекс воїнам-визволителям та загиблим односельцям, Споруди Української укріпленої лінії — земляні вали укріплення (редути) (початок XVIII століття).
Могилі́в // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Дніпропетровська область / А. Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969: 959 с. — С. 879
