Мельников Микола Васильович

Мельников Микола Васильович
Мельников Микола Васильович
	Нині на посаді
Народився	15 (28) лютого 1909 ; Сарапул, Вятська губернія, Російська імперія
Помер	7 грудня 1980 (71 рік) ; Москва, СРСР
Похований	Новодівичий цвинтар
Відомий як	науковець, політик, гірничий інженер
Країна	Російська імперія; СРСР
Alma mater	Уральський державний гірничий університет
Політична партія	КПРС
Нагороди	; ;
	Медіафайли у Вікісховищі

Микола Васильович Мельников ((15 (28) лютого 1909 , Сарапул, Вятська губернія — 7 грудня 1980(1980-12-07) , Москва )) — радянський інженер, учений в галузі гірничої справи. Академік АН СРСР (1962), Герой Соціалістичної Праці (1979). Депутат ВР СРСР 6-го скликання (1962—1966).

Біографія

Народився 15 (28) лютого 1909 року в Сарапулі (нині Удмуртія) в родині робітника.

У 1929 році закінчив гірничо-металургійний технікум.
З 1930 року працював у системі вугільної промисловості: змінний інженер копальні, інженер-проєктант проєктно-дослідницького інституту в Свердловську, головний інженер Лопатинської фосфоритової копальні
У 1933 році закінчив Свердловський гірничий інститут.
До 1943 року — головний інженер трестів «Союзсірка», «Союзграфіт», директор заводу «Червона Зоря», головний інженер управління неметалорудної промисловості Народного комісаріату промисловості будівельних матеріалів СРСР.
З 1943 року — начальник управління Народного комісаріату вугільної промисловості СРСР.
Член ВКП(б) із 1944 року.
Із січня 1946 до 1948 року — заступник міністра та член колегії Наркомату (міністерства) вугільної промисловості східних районів СРСР.
Із січня 1949 року — член Бюро з палива і транспорту при РМ СРСР з перевірки виконання рішень уряду з вугільної промисловості.
Одночасно з господарською діяльністю у 1950–1956 роках працював на посаді професора в Академії вугільної промисловості.
З лютого 1951 року заступник міністра паперової та деревообробної промисловості СРСР з кадрів.
23 жовтня 1953 року обраний членом-кореспондентом АН СРСР у відділення технічних наук.
З грудня 1953 року член Бюро з металургії, вугільної промисловості та геології при Раді Міністрів СРСР.
З 1955 по 1964 рік працював заступником директора та директором ІГСАН імені О. О. Скочинського.
У травні 1959 — червні 1960 років голова Ради техніко-економічної експертизи Держплану СРСР.
З 8 грудня 1961 до 21 січня 1963 року — голова Державного комітету Ради міністрів СРСР з паливної промисловості — міністр СРСР.
29 червня 1962 року обраний дійсним членом АН СРСР у відділення технічних наук за спеціальністю «гірнича справа».
З січня 1963 до жовтня 1965 року — голова Державного комітету з паливної промисловості Держплану СРСР — міністр СРСР.
З 1966 — член Президії АН СРСР.
З 1967 року керівник сектору фізико-технічних гірничих проблем Інституту фізики Землі АН СРСР, потім ректор Академії народного господарства СРСР та директор Інституту проблем комплексного освоєння надр АН СРСР.

Помер 7 грудня 1980 року. Похований 11 грудня в Москві на Новодівичому кладовищі (ділянка № 9)^[2].

Родина

Сини:

Мельников Микола Миколайович (1938—2018);
Мельников Андрій Миколайович, гірничий інженер (нар. 1946).

Наукова діяльність

Головні наукові здобутки М. В. Мельникова пов'язані з розробкою теорії відкритого способу видобутку корисних копалин, дроблення гірських порід вибухом, методів визначення робочих параметрів гірничих машин та з питаннями розвитку гірничої промисловості^[3].

Вивчав проблеми розробки глибоких горизонтів Криворізького залізорудного басейну.

Нагороди

Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1960);
Сталінська премія третього ступеня (1946) — за докорінні удосконалення відкритих розробок вугільних пластів, що забезпечили значне підвищення продуктивності праці та зростання видобутку вугілля;
Державна премія СРСР (1979) — за розробку та впровадження прогресивних технічних рішень щодо освоєння в короткі терміни Талнахсько-Жовтневого поліметалевого родовища, що забезпечили різке зростання виробництва кольорових металів на Норильському ГМК;
Медаль «Серп і Молот» (1979)^[4]
тричі орден Леніна (29.06.1966; 17.09.1975; 27.02.1979)^[5] ;
тричі орден Трудового Червоного Прапора (08.04.1944; 28.02.1959; 07.03.1969);
орден «Знак Пошани» (20.10.1943);
медалі;
Почесний громадянин Сарапула (1981 — посмертно).

Пам'ять

АН СРСР 1981 року було засновано золоту медаль імені М. В. Мельникова, яка присуджується за видатні роботи в галузі проблем комплексного освоєння надр^[6].

Глиба гірничої науки. Фільм про академіка М. В. Мельникова. МИКСП — Сарапул, 2009;
Погруддя вченого встановлено біля Будинку-музею на батьківщині в Сарапулі;
Будинок-музей у Сарапулі — єдиний у Росії будинок-музей вченого^[7];
Ім'ям названо вулицю в Сарапулі.

Бібліографія

Сидоренко О. В., Мельников Н. В. Богатство для всех // Известия. Московский вечерний вып. 1976. 29 нояб.
Мельников Н. В. Быстрее развивать добычу угля открытым способом // Правда. 1954, 17 ноября.
Мельников Н. В. Добыча ископаемых открытым способом / М.; Л.: Углетехиздат, 1948. — 408 с.
Мельников Н. В. Миллиарды экономии. Что несёт рациональное развитие топливно-энергетической базы // Правда. 1967. 16 января.
Мельников Н. В. Попутные, но не бросовые. [полезные ископаемые] // Правда. 1971, 24 марта.
Мельников Н. В. Пути открытой добычи // Экономическая газета. 1966. № 7. — С. 19—20.
Мельников Н. В. Разведчик родных недр: К 60-летию со дня рождения К. І. Сатпаєва // Комсомольская правда. 1959. 10 апреля.
Мельников Н. В. Развитие горной науки в области открытой разработки месторождений в СССР / М.: Углетехиздат, 1957. — 92 с.; 2-е изд. М.: Госгортехиздат, 1961. — 183 с.
Мельников Н. В. Речь [на заседании Совета Национальностей Верховного Совета СССР O Государственном плане развития народного хозяйства СССР, о Государственном бюджете СССР на 1965 год и об исполнении Государственного бюджета СССР за 1963 год] // Правда. 1964. 12 декабря.
Мельников Н. В. Увеличивать добычу, снижать себестоимость угля // Правда. 1964. 30 августа.
Мельников Н. В., Марченко Л. Н. Энергия взрыва и конструкция заряда / М.: Недра, 1964. — 138 с.
Мельников Н. В. Топливо и энергетика // Труд. 1966. 6 января.
Мельников Н. В. На подступах к 2000 году // Неделя. 1967. № 24. — С. 8—9.
Мельников Н. В. Нам и внукам // Экономическая газета. 1967. № 44. — С. 37.
Мельников Н. В. Сокровища остаются в земле // Труд. 1967. 12 авг.
Мельников Н. В. Стальные руки горных мастеров: 10 ответов // Неделя. 1967. № 29. — С. 4—5.
Мельников Н. В. Выступления участников Годичного общего собрания Академии наук СССР: О Научном совете по выставкам работ АН СССР и АН союзных республик // Вестник АН СССР. 1973. № 5. — С. 34—35.
Мельников Н. В. Пределы роста или беспредельность развития? // Студ. меридиан. 1974. № 3. — С. 17—19.
Мельников Н. В. Глубокая разведка // Литературная газета. 1975. 16 июля. — С. 10.
Мельников Н. В. Недра, открытые вновь // ~~Знание — сила. 1977. № 7. С. 5—7.~~ Знание — сила. 1976. № 9. — С. 4—6. Беседы о техническом прогрессе Геотехнология.

Примітки

↑ Мельников Николай Васильевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
d:Track:Q649 d:Track:Q17378135
↑ В последний путь // Известия. 11 декабря. 1980. № 291 (19661).
↑ Сидоренко А. В., Соколов Б. С., Яншин А. Л. и др. Выдающийся деятель горной науки и промышленности академик Н. В. Мельников (1909—1980) // Известия АН СССР. Серия геологическая. 1981. № 8. — С. 143—150.
↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР о присвоении академику Мельникову Н. В. звания Героя Социалистического Труда: 27 фев. 1979 г. // Известия. 1979. № 51 (19116). 4 марта.
↑ Черепанова Н. «Глыба горной науки» // Красное Прикамье. 2009. 28 фев.
↑ Премия имени Н. В. Мельникова на сайте РАН. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 30 квітня 2010.
↑ Дом-музей академика Н. В. Мельникова. Архів оригіналу за 30 липня 2014. Процитовано 30 квітня 2014.

Література

Державна влада СРСР. Вищі органи влади та управління та їх керівники. 1923—1991 гг. Історико-біографічний довідник / Упоряд. В. І. Івкін. — М., 1999. ISBN 5-8243-0014-3.
Місяць С. П. Спогади про майбутнє: (До 105-річчя від дня народження академіка Н. В. Мельникова) // Гірський журнал. 2014. № 1. — С. 88-90.
Мельников Николай Васильевич // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Москва : Советская энциклопедия, 1969—1978.
Трубецькой К. Н. який присвятив життя гірничій справі / / Наука в Росії. 2009. № 1.
Мельников Николай Васильевич: [ арх. 15 червня 2022 ] / К. Н. Трубецькой // Маніковський — Меотида. — М. : Велика російська енциклопедія, 2012 — С. 698. — (Велика російська енциклопедія: [35 т.] /Гл. ред. Ю. С. Осипов ; 2004—2017, т. 19). — ISBN 978-5-85270-353-8.
Мельников Микола Васильович // Енциклопедія Криворіжжя: [укр.]: у 2 т. / Укл. В. Ф. Бухтіяров. — Кривий Ріг: Явва, 2005. — Т. 2. Л—Я. — С. 101. — 816 с. — 2500 екз. — ISBN 966-96328-2-X (т. 2. Л—Я).