Макс Нетер

Макс Нетер
нім. Max Noether
Народився	24 вересня 1844(1844-09-24)[1][2][3] Мангайм, Велике герцогство Баденське, Німецький союз, Німеччина[3]
Помер	13 грудня 1921(1921-12-13)[1][2][3] (77 років) Ерланген, Середня Франконія, Баварія, Німецький Райх[3]
Країна	Німеччина
Діяльність	математик, історик математики, викладач університету, науковець
Alma mater	Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Галузь	математика, алгебраїчна функція[4], алгебрична геометрія[4], крива[4], Q23852559?[4], алгебрична поверхня[4], ріманова поверхня[4] і алгебра[4]
Заклад	Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла Університет Ерлангена—Нюрнберга
Науковий керівник	Гессе Людвиг Отто, Густав Роберт Кірхгоф[5] і Leo Königsberger^d[6]
Аспіранти, докторанти	Емануїл Ласкер[7] Richard Baldus^d[8] Вільям Фог Осгуд[9] Isaak Bacharach^d[10] Wilhelm Hauser^d[11] Ганс Райхенбах[6] Julius Nauenberg^d[6] Konrad Gerstenmeier^d[6] Walther Koch^d[6] Fritz Seidelmann^d[6] Albert Geus^d[6] Joseph Welsch^d[6] Karl Hertel^d[6] Peregrin Zistler^d[6] Adolf Pauli^d[6] Otto Werner^d[6] Fritz Schuster^d[6] Wilhelm Weiss^d[6] Harry Walter Tyler^d[6]
Членство	Баварська академія наук Угорська академія наук Геттінгенська академія наук Національна академія дей-Лінчей Данська королівська академія наук Прусська академія наук Туринська академія наук[3]
Діти	Еммі Нетер Фріц Нетер Alfred Noether^d
Родичі	Gottfried E. Noether^d і Herman D. Noether^d
Макс Нетер у Вікісховищі

Макс Нетер (нім. Max Noether, 24 вересня 1844 — 13 грудня 1921) — німецький математик, що працював у галузі алгебричної геометрії і теорії алгебричних функцій. Батько Еммі Нетер.

Життєпис

Макс Нетер народився 1844 року в Мангаймі в єврейській родині, що займалася оптовою торгівлею обладнанням. Його дід Еліас Самюель 1797 року заснував бізнес у Брухзалі. 1809 року Великий герцог Бадена видав «Едикт про толерантність», за яким німецьке спадкове прізвище присвоювалося кожному чоловікові-главі єврейської сім'ї. Еліас Самюель вибрав прізвище Нетер, і, на хвилі християнізації імен, їхній син Герц (батько Макса) став Германом. Макс був третім з п'яти дітей. Дружиною Германа була Амалія Вюрцбергер^[12].

У віці 14 років Макс захворів на поліомієліт, і його наслідки позначалися на ньому протягом усього життя. Він самостійно вивчив вищу математику і вступив до Гейдельберзького університету 1865 року. Він працював на факультеті кілька років, а 1888 року перейшов у Ерлангенський університет. Там він брав участь у заснуванні алгебричної геометрії як галузі математики^[13].

1880 року він одружився з Амалією Кауфман, яка також походила з багатої єврейської купецької сім'ї. Через два роки в них народилася дочка, названа Амалією («Еммі») на честь матері. Еммі Нетер стала однією з центральних фігур загальної алгебри. 1883 року в них народився син Альфред, який вивчав хімію і помер 1918 року. Їхня третя дитина — Фріц — народилася 1884 року. Як і Еммі Нетер, Фріц Нетер став відомим математиком. Мало відомо про їхню четверту дитину, Густава Роберта, який народився 1889 року. Він страждав від тривалої хвороби і помер 1928 року^[14].

Макс Нетер працював повним професором у Ерлангені протягом багатьох років і помер там 13 грудня 1921 року.

Внесок в алгебричну геометрію

Брілль^[ru] і Макс Нетер розробили альтернативні доведення з використанням алгебричних методів для більшості робіт Рімана щодо ріманових поверхонь. У теорії Брілля — Нетера^[en] вони пішли далі, оцінивши розмірність простору відображень степеня d із алгебричної кривої в проєктивний простір Pⁿ. У біраціональній геометрії Нетер увів фундаментальну техніку роздуття, щоб довести розв'язання особливих точок^[en] плоских кривих.

Макс Нетер зробив важливий внесок у теорію алгебричних поверхонь. Формула Нетера^[en] є першим випадком теореми Рімана — Роха для поверхонь. Нерівність Нетера^[en] — одне з основних обмежень на дискретні інваріанти поверхонь. Теорема Нетера — Лефшеца (доведена Лефшецом) говорить, що група Пікара^[en] дуже загальної поверхні степеня принаймні 4 в P³ породжена обмеженням лінійного розшарування O(1).

Макс Нетер і Кастельнуово показали, що групу Кремони біраціональних автоморфізмів комплексної проєктивної площини породжує «квадратичне перетворення»: [x,y,z] ↦ [1/x, 1/y, 1/z]

разом з групою PGL(3,C) автоморфізмів P². Навіть сьогодні явні генератори групи біраціональних автоморфізмів P³ не відомі.

Примітки

1. Архів історії математики Мактьютор — 1994.
   d:Track:Q547473
2. Енциклопедія Брокгауз
   d:Track:Q237227
3. www.accademiadellescienze.it
   d:Track:Q107212659
4. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
5. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
6. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
7. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
8. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
9. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
10. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
    d:Track:Q829984
11. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
    d:Track:Q829984
12. Dick, pp. 4–7.
13. Lederman, pp. 69–71.
14. Dick, pp. 9–45.

Література

• Dick, Auguste. Emmy Noether: 1882—1935. Boston: Birkhäuser, 1981. ISBN 3-7643-3019-8.
• Lederman, Leon M., Christopher T. Hill. Symmetry and the Beautiful Universe. Amherst: Prometheus Books, 2004. ISBN 1-59102-242-8.

Посилання

• Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Макс Нетер в архіві MacTutor (англ.)