|Ukrcenter= |Примітки=
Богда́н Анато́лійович Логвине́нко (22 жовтня 1988, Київ) — український письменник, журналіст, телеведучий, літературний критик, редактор, громадський діяч.
Богдан Логвиненко народився 22 жовтня 1988 року в Києві. Закінчив Український коледж ім. Сухомлинського, навчався на хімічному факультеті Києво-Могилянської академії, у Київському університеті театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого.[2]
Працював у газетах, заснував інтернет-видання Сумно?, де з 2005 року і до 2011 був головним редактором.[3]
З 2006 року Богдан Логвиненко активно виступає проти закриття книгарні «Сяйво» у Києві та свавілля мера Черновецького. У лютому — вересні 2007 року Логвиненко працює в «Газеті по-українськи».[4] Член журі «Книжки Форуму — 2007». У 2007 році отримав премію «Культурний провідник» за оперативність висвітлення культурних подій. Наступного року Богдан Логвиненко увійшов до журі цього конкурсу.[5]
З 2007 до 2012 року — менеджер гурту Мертвий Півень[6]
2008 року працює на «1+1», звідки в листопаді того ж року переходить на Перший національний, де створює авторську передачу про інтернет та блоґосферу, а також є автором і ведучим проєкту «3108». У листопаді 2009 року звільнений за власним бажанням через запис у своєму блозі з критикою роботи каналу.[7]
Липень 2009 — жовтень 2009 — один з організаторів київського фестивалю «Антонич-фест», який почався із флешмобів на 100-річчя Богдана-Ігоря Антонича і мав 3 молодих театри, художній і скульптурний пленер, дитячий майданчик із ліпленням мультфільму та музичну сцену, на якій заграли Катя Чілі, Віктор Морозов, Кому Вниз, Мертвий Півень, Вій і близько двадцяти інших українських гуртів.[8][9][10][11]
У 2009 у видавництві «Грані-Т» вийшла книжка казок Богдана Логвиненка під назвою «Богдан Логвиненко про Нестора Махна, Шарля де Ґолля, Олеся Бердника, Джохара Дудаєва, Романа Шухевича».
Жовтень 2009 — квітень 2010 — засновник і головний редактор проєкту «Відеотека» на Телекритиці[12].
Восени 2010 року подорожує автостопом по Західній Європі, Уралу, Сибіру, про що пише у LiveJournal.
2010 року засновує артагенцію NaturalEast[13], яка впродовж кількох років організовує тури іноземних гуртів в Україні, серед них чеські DVA (загалом близько 35 концертів), Kuzmich Orchestra, Doma Ensemble, італійські Port-Royal (тур Україна — Молдова — Польща, 12 концертів), польські Napszyklat (21 концерт), DagaDana, Robert Piernikowski. З 2011 року — менеджер гурту Zapaska. За 2012 і 2013 роки Zapaska дає близько 100 концертів на рік. У 2013 році зроблено останні проєкти в Україні, далі NaturalEast зосереджуються на Європі.
У липні — серпні 2011 року разом з Нателлою Шавадзе півтора місяця подорожує автостопом навколо Чорного моря, відвідуючи 13 країн, про що веде щоденник у вебвиданні Autotrevel.[14]
Листопад 2011 — травень 2013 — мешкає в Познані (Польща), де з NaturalEast почав займатися концертами в Польщі й працювати з кількома польськими гуртами. Співорганізатор «Української Весни» в Познані.
У 2012 році робить коло навколо Балтійського моря, долаючи 10 тисяч кілометрів, знову автостопом.
Травень 2013 — переїжджає до Південно-Східної Азії, діставши роботу гіда в компанії iloveasia.travel, працює на напрямках: Індонезія, Малайзія, Сингапур, а згодом Шрі-Ланка; частину часу мешкає в Малайзії, іншу в Індонезії. Також є співзасновником агентства «Служба пригод».
Згодом повертається до України, у своїх виступах розповідає про сучасну журналістику й досвід подорожей[15], готує до друку книжку пригод з мандрів, веде проєкт «Перехожі з Богданом Логвиненком» на сайті «Українська Правда: Життя».[16], пише для The Insider та інших видань, планує туристичні маршрути.
Квітень 2016 — початок презентації книги «Saint Porno», що видав Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля» до шостого Книжкового арсеналу та тур містами України та Європи.
Починаючи з липня 2016 року, Богдан організовує команду для роботи над проєктом Ukraїner[17].
З початку повномасштабного вторгнення російських військ у 2022 році з командою Ukraїner долучився до волонтерського руху та висвітлення деокупованих міст.
Має понад 500 публікацій у більш ніж 10 виданнях.