Малярську освіту почав здобувати у Варшавській школі малювання. Його вчителями були Антоній Камінський, Рафаїл Гадзевич та Войцех Ґерсон. Тоді тематикою робіт Вичулковського були переважно академічні, історичні та релігійні сцени. З 1875 року він протягом наступних двох років продовжив навчання у Мюнхенській академії мистецтв у студії Олександра Вагнера[de] (1838–1919). Потім у 1877–1879 роках у майстерні Яна Матейка в Академії витончених мистецтв у Кракові.[2] В цей час намалював багато портретів на замовлення.
1878 року поїхав до Парижу, де побачив твори Клода Моне та познайомився з імпресіонізмом. 1880 року мешкав у Львові, де познайомився з художником Адамом Хмельовським — католицьким святим Братом Альбертом. Повернувшись до Варшави остаточно вирішив відійти від академізму.
Переломним у житті художника став 1883 рік, коли Вичулковський потрапив до України, де прожив 10 років. 1887 року він жив на Поділлі у маєтку Глибоцьких, потім кілька років у селі в двоюрідного брата, у Березані у Підгорських і Білій Церкві у Браницьких.[3]
Під впливом української природи Вичулковський скинув з себе вплив академізму і перейшов до пленеризму, і як він сам казав «оновився» («odnowił się»).
Україна чудова. (...) надзвичайно барвиста країна, скам'яніле море. (...) Степ, чари. Магнетизує нескінченний простір. (...) Вночі я виїжджав у степ і до ранку не міг насититися. Я не міг збайдужіти до краси природи.[4]
— Леон Вичулковський
Перебуваючи в Україні Вичулковський малював рибалок і селян, жанрові сцени копання буряків, оранки. Роботи цього періоду наповнені світлом і барвистими кольорами, він був близький до імпресіонізму.[5] У 1890 році у Варшаві художник виставив свої картини, створені в Україні і їх високо оцінила польська публіка.
У 1895 році він повернувся до Кракова, де до 1911 викладав у Краківській академії мистецтв. 1899 року був призначений професором. В цей час часто їздив в Татри, де малював гори, пейзажі. 1897 року став одним з засновників Товариства польських художників «Штука»[pl], яке представляло польське мистецтво в рамках міжнародного виставкового руху.[6] 1909 року його обрали ректором Академії мистецтв у Кракові, а коли у 1911 році захворів — вийшов на відпочинок.
Подорожував Європою: в 1890 був у Італії, в 1905 побував у Іспанії, в 1915 подорожував по Англії, Шотландії та Голландії. Замальовував архітектурні споруди та історичні пам'ятки, романтичні пейзажі, малював портрети, квіти, історичні артефакти, предмети. Спочатку був під впливом символізму, а потім він повернувся до конкретного кольоризму. Після 1918 року зацікавився графікою та різьбою.[5]
У 1934–1936 роках був професором Варшавської академії. Помер 27 грудня 1936 року в 84-річному віці у Варшаві. Похований у селі Втельно біля повітового міста Бидгощ на півночі Польщі.
Особисте життя
Леон Вичулковський був одружений у 1915 році з Францішкою з Панків. Дітей вони не мали.
Найважливіші роботи
Я бачив раз — сцена біля фортепіано (1884)
Рибалки, що бредуть по воді (1891)
Оранка в Україні (1892)
Гра в крикет (1895)
Автопортрет (1902)
Воли (1903)
Копання буряків (1903)
Лицар серед квітів (1907)
Весна — інтер'єр майстерні художника (1933)
Вшанування пам'яті
На знак пошани до художника його ім'ям названо найстаріший заповідник у Польщі — Резерват тиші старопольської ім. Леона Вичулковського, який розміщений на південно-східній околиці Тухольських борів за 50 км від Бидгоща.
Для вшанування пам'яті Леона Вичулковського Національний банк Польщі 5 грудня 2007 року ввів в обіг дві монети з номіналами 2 та 20 злотих присвячені художникові.[8][9]
У 2009 році в будинку Леона Вичулковського на Млинарському острові в Бидгощі, де він проживав у міжвоєнний період, влаштували музей з роботами художника.