PROFILBARU.COM

Кішська цивілізація
Кішська цивілізація
Основна подія: Стародавній світ
	Тель, що утворився на місці стародавнього міста Кіш. Сучасний Ірак.
Час	IV - III століття до н. е.
Місце	Левант
Координати	33°42′ пн. ш. 43°30′ сх. д. / 33.7° пн. ш. 43.5° сх. д.

Кішська цивілізація — термін (та одночасно теорія^[1]) на позначення культурного та політичного союзу, що виник в Месопотамії та Леванті, запропонований американським мовознавцем Ігнасом Гельбом^[2]. Назва утворена від шумерського міста Кіш, яке Гельб вважав центром нової культури. В сучасній ассирології теорія не отримала достатньої підтримки та вважається надто загальною^[1]^[3].

Передумови

Докладніше: Культура Урук та Піорська осциляція

Наприкінці IV ст. до н. е., значна частина східносемітське населення мігрувала з території сучасного Леванту до Месопотамії^[4]. Основною причиною міграції став пошук орних земель і ресурсів у Месопотамії, які б забезпечили сільськогосподарський потенціал у періоди кліматичних змін, що погіршували врожаї у Леванті^[5]. Ба більше, широка торгівельна мережа та загальна урбанізація^[6], приваблювали шукачів кращої долі^[7]. Новоприбулі племена, яких зазвичай називають прото-аккадськими^[8]^[7], сформували свою власну цивілізацію на рівнині, недалеко від шумерських поселень^[8].

Вважається, що так звана «Кішська цивілізація» посприяла занепаду Культури Урук^[8] та стала передвісником аккадського панування у Межиріччі.

Загальна характеристика

«Кішську цивілізацію» важко назвати саме цивілізацією у її широкому значенні, це радше політичний та культурний союз зі спільною мовою, культурою та писемністю, що простягався від Вавилонії до західної Сирії^[8]. Члени союзу мали широку дипломатичну мережу, обмінювалися дарами та підтримували один одного під час військових конфліктів^[2].

Мова та писемність

Головною ознакою нової культури була писемність, яка відрізнялася від шумерської традиції. Гельб виділив певну низку схожих особливостей в орфографії та використанні нешумерських логограм, розповсюджених у містах Ебла, Кіш, Марі та Абу-Салабіх, тож він припустив, що між ними існував значний культурний обмін^[7]^[9]. Наприклад, він виокремив наступні властивості: подібності у літературній традиції^[10], використання однакових назв місяців^[10], літочислення за роками правління царів^[10], використання дисяткової системи числення^[11] та схожі міри довжини^[11].

Перші імена семітського походження зустрічаються саме з джерел міста Кіш^[12], де вони домінували, проте схоже походження мали й імена з інших міст, особливо це стосувалося міста Марі, яке, можна сказати, знаходилося на фронтирі семітського переселння^[12]^[13].

Архітектура та мистецтво

Руїни храму богині Іштар навпроти зикурату в місті Кіш.

Фрагменти гончарних виробів, нелегальні розкопки міста Кіш, тель Аль-Ухаймір.

Тель на місті старовинного міста Кіш, Месопотамія.

Руїни навпроти зикурату в місті Кіш, тель Аль-Ухаймір.

Уже на початку III ст. до н. е. гончарні вироби, які були знайдені під час розкопок, відрізняються від знайдених біля міста Ур та на півночі Межеріччя^[13]. Тому їх радше відносять до «північно-західної гончарної зони»^[14], що також підтверджує значний семітський вплив^[13].

Щодо архітектури, то деякі елементи, характерні вже для аккадського періоду, починають з'являтися у місті Марі й стосуються будівництва кладовищ^[13].

Занепад

«Кішська цивілізація» припинила своє існування із започаткуванням Саргонської імперії, коли на території Межиріччя з'явилося перше стабільне політичне утворення. Через домінування аккадської культури, «Кішська цивілізація» припинила бути чимось окремим й стало частиною новостворенної імперії.

Критика теорії

Гельб без жодної уваги до хронології порівнює дані з пізньої РД III на більш ранні часи РД I/II-РД IIIa; і він робить свої висновки в узагальнюючій манері, без детального аналізу того факту, що семітська присутність, як у просторі, так і в часі, була дуже нерівномірно розподілена.

Хуан Пабло Віта «Історія аккадської мови» (2021 рік)

Клавдій Джеймс Річ, «Спогади про руїни Вавилону» (1815 рік).

Ігнас Гельб, хто і запропонував сам термін, працював із джерелами третього етапу Ранньодинастичного періоду^[1] та додав^[7] до них дані зі списку царів Шумеру та Аккаду, який не вважається історично достовірним, особливо якщо розглядати передсаргонський період історії Межиріччя^[15]. Отож, через брак достовірних джерел та нові дослідження в асирології^[16]^[17], сучасні науковці із засторогою ставляться до «кішської цивілізації» Гельба^[1].

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Vita, Juan-Pablo, ред. (2021). History of the Akkadian language. Handbook of Oriental studies = Handbuch der Orientalistik : Section one. The Near and Middle East. Leiden ; Boston: Brill. ISBN 978-90-04-44520-8.
↑ ^а ^б Ristvet, Lauren (2015). Ritual, performance, and politics in the ancient Near East. New York: Cambridge University Press. ISBN 978-1-107-06521-5.
↑ Radner, Karen; Moeller, Nadine; Potts, Daniel T. (2020). The Oxford history of the ancient Near East. New York (N.Y.): Oxford University Press. ISBN 978-0-19-068785-4.
↑ Kitchen, Andrew; Ehret, Christopher; Assefa, Shiferaw; Mulligan, Connie J. (7 серпня 2009). Bayesian phylogenetic analysis of Semitic languages identifies an Early Bronze Age origin of Semitic in the Near East. Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences (англ.). Т. 276, № 1668. с. 2703—2710. doi:10.1098/rspb.2009.0408. ISSN 0962-8452. PMC 2839953. PMID 19403539. Процитовано 4 січня 2025.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
↑ Altaweel, Mark; Squitieri, Andrea (2018). Revolutionizing a world: from small states to universalism in the pre-Islamic Near East. London: UCL Press. ISBN 978-1-911576-65-5.
↑ Кримський, Агатангел (2008). Вибрані сходознавчі праці: в 5 т. (українською) . Т. 4. Київ: НАН України, Ін-т сходознавства ім. А. Кримського. ISBN 978-966-193-003-1.
↑ ^а ^б ^в ^г Gelb, Ignace Jay (1992). Mari and the Kish Civilization (англ.). Eisenbrauns.
↑ ^а ^б ^в ^г Wyatt, Lucy (2010). Approaching Chaos: Could an Ancient Archetype Save C21st Civilization?. Earth Books. с. 119—125. ISBN 978-1846942556.
↑ Hasselbach, Rebecca (2005). Sargonic Akkadian: a historical and comparative study of the Syllabic texts. Wiesbaden: Harrassowitz. ISBN 978-3-447-05172-9.
↑ ^а ^б ^в Gelb, Ignace (1977). Thoughts about Ibla: A Preliminary Evaluation. Undena Publications. ISBN 9780890030509.
↑ ^а ^б Gelb, Ignace J. (1981). Ebla and the Kish civilization (нім.).
↑ ^а ^б Internet Archive, I. E. S. (Iorwerth Eiddon Stephen); Gadd, C. J. (Cyril John); Hammond, N. G. L. (Nicholas Geoffrey Lemprière) (1971). The Cambridge ancient history. Early history of the Middle East. London ; New york : Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-07791-0.
↑ ^а ^б ^в ^г Moorey, P. R. S. (1981-10). Abu Salabikh, Kish, Mari and Ebla: Mid-Third Millennium Archaeological Interconnections. American Journal of Archaeology. Т. 85, № 4. с. 447—448. doi:10.2307/504868. ISSN 0002-9114. Процитовано 4 січня 2025.
↑ Zettler, Richard (1978-10). Die Keramik vom Tell Chuēra und ihre Beziehungen zu Finden aus Syrien-Palästina, der Türkei und dem Iraq. Harmut Kühne. Journal of Near Eastern Studies. Т. 37, № 4. с. 345—350. doi:10.1086/372675. ISSN 0022-2968. Процитовано 4 січня 2025.
↑ Thorkild Jacobsen (1939). The Sumerian King List.
↑ Archi, Alfonso (21 липня 2002). Prepositions at Ebla. Eblaitica: Essays on the Ebla Archives and Eblaite Language, Volume 4. Penn State University Press. с. 1—22. ISBN 978-1-57506-532-8.
↑ H., M.; Archi, Alfonso (1992-01). Eblaite Personal Names and Semitic Name Giving: Papers of a Symposium Held in Rome, July 15-17, 1985. Journal of the American Oriental Society. Т. 112, № 1. с. 159. doi:10.2307/604617. ISSN 0003-0279. Процитовано 4 січня 2025.