Бад-Тібіра (Бад-Тібіру, шум. «Фортеця мідників») — шумерські хроніки називають Бад-Тібіру «яскравим місцем, де завершується шлях руд»[1]. Одне з найдавніших шумерських міст в південній Месопотамії було розташоване на річці Ітурунгаль.
Шумерські міфи говорять, що перед Великим потопом Бад-Тібіра була побудована другою після Еріду з п'яти найважливіших міст цих земель того часу. Згідно з літературними записами, іншими головними містами раннього Шумеру були Еріду, Ларак, Сіппар і Шуруппак. Згідно з Ніппурським царським списком у Бад-Тібірі правили 3 міфічні царі загальною тривалістю 30 куль[2] (108 000 років), після чого місто було залишено і його престол перенесений в Сіппар; за іншими даними Ніппурського царського списку спочатку в місто Ларак, а потім у Сіппар[3].
Протягом історії змінював свою назву на Пантібіблос, Тувал і Ель-Медіна. У наші дні руїни Бад-Тібіри звуться Телль-Мадаїн.