4 січня 1670 року калуський староста Ян Собеський, «бажаючи якнайбільше прибутків та доходів Його Королівській Величності примножнити через закладення сіл на новому корені», надав Кузю (Кузьмі) Зваришовому дозвіл заснувати в урочищі Кропивник однойменне поселення. При цьому Кузь отримав від Яна четвертину поля в новому селі разом з тими ж свободами, «якими всі привілейовані князі насолоджуються» (без уточнення). Кузеві було дозволено звести млин на ріці Кропивник, а також корчму. Термін волі для села склав 8 років[1].
У 1880 році було 1233 мешканці (обряду греко-католицького), при церкві була школа — постійна однокласна.
У 1939 році в селі проживало 2270 мешканців, з них 2180 українців, 70 поляків (прибули на працю на тартаку в 1930-х роках), і 20 євреїв[2]. Село належало до ґміни Голинь Калуського повітуСтаниславівського воєводства.
У ході Другої світової війни молодь вивезли на примусові роботи до Німеччини[3]. Дві третини села було спалено польськими відділами Вермахту під час Другої світової війни, село пограбоване, вбито багато мирних жителів[4]. У квітні 1944 року окружною боївкою разом з відділом «Гайдамаки» здійснено ліквідацію мазурської колонії у Кропивнику, в ході якої ліквідовано 20 осіб і спалено колонію і будівлі ТЕСПу. Причиною акції було гніздування польської боївки і провідника ПОНВУ на Підкарпатті Левицького.[5]
В селі утримувалася висока національна свідомість і жителі активно брали участь в УПА.[6][7] В січні 1946 р. для боротьби з УПА в кожному селі був розміщений гарнізон НКВД, у Кропивнику — з 60 осіб (на допомогу готові були 1300 в Калуші). 19 вересня 1950 р. рішенням Калуського райвиконкому № 372 утворено колгосп імені Хрущова, куди загнали 336 селянських господарств.
З 1955 року на території села ведеться видобуток газу[8]. У 1966—1995 р. вівся видобуток калійних солей — шахта «Ново-Голинь»[9].
Церква
Вперше церква святого Миколая згадується 1684 року в реєстрі катедратика (столового податку) без дати побудови. У протоколах генеральних візитацій Львівсько-Галицько-Камянецької єпархії 1740—1755 рр. сільська церква описується як нова дерев'яна, збудована парохом Стефаном 1735 року за підтримки парохіян.
Наявна нині церква святого Миколая збудована в 1818 році на кам'яних фундаментах з великою банею в центрі та трьома малими по боках з залізними хрестами[10]. Пам'ятка архітектури місцевого значення № 770[11].
Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у кропивницькій церкві 6 давніх дзвонів діаметром 97, 60, 50, 43, 36, 33 см, вагою 180, 104, 62, 35, 20, 19 кг, виготовлених у 1881, 1885, 1844, 1737, 1787 рр. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.[12]
За роки незалежності поряд зі старою дерев'яною церквою споруджена нова мурована — найбільша на район[13].
Внаслідок прийнятих за часів СРСР неправильних рішень щодо розташування й експлуатації хвостосховищ, відвалів, акумулюючих ємностей та способу ліквідації шахтних порожнин, що утворилися в результаті господарської діяльності хімічних підприємств у Калуському районі, було порушено екологічну рівновагу в товщі гірських порід Калуш-Голинського родовища калійних солей. Це спричинило численні провали земної поверхні над площею шахтних полів у Калуші, руйнування будинків і комунікацій, засолення водоносних горизонтів у місті, селах Кропивник і Сівка-Калуська.
В лютому 2010 екологічній ситуації у місті було присвячено засідання РНБОУ, за підсумками якого були прийняті указ президента і закон на його підтвердження.[17]. Указом і законом передбачено, що Кабінет міністрів України має забезпечити невідкладно у зоні надзвичайної екологічної ситуації добровільне відселення людей з територій просідання земної поверхні, утворення провальних воронок, карстів, зсувів ґрунтів, з обов'язковим забезпеченням їх жилими приміщеннями для тимчасового, а в подальшому постійного проживання; здійснення запобіжних заходів щодо недопущення забруднення джерел питного водопостачання; здійснення технічних заходів з укріплення, гідроізоляції, зменшення динаміки приросту розсолів у Домбровському кар'єрі калійних руд. Крім того, уряд має здійснити укріплення дамби хвостосховища № 2 Калуш-Голинського родовища калійних солей; дослідження полігону захоронення токсичних відходів, розробку та здійснення комплексу заходів щодо локалізації джерела забруднення токсичними відходами навколишнього середовища та щодо ліквідації наслідків такого забруднення. Кабмін також має виділити у тижневий строк додаткові кошти місцевим бюджетам Калуша і Калуського району, інші матеріальні ресурси для нормалізації екологічного стану в зоні надзвичайної екологічної ситуації; установити суворий контроль за цільовим використанням фінансових та матеріальних ресурсів, які виділяються для виконання робіт щодо нормалізації обстановки у зоні надзвичайної екологічної ситуації тощо.
Малицька Костянтина Іванівна (літературний псевдонім Чайка Дністрова) — українська письменниця, педагог, діячка культурно-освітніх товариств у Галичині;
22 червня 1940 р. совіцький «Народний суд Калуського району» на відкритому судовому засіданні оголосив вирок Бреславському Павлу з Кропивника. Він мав, як зазначено у «вироку», до 50 моргів землі, 2-3 коней, воли, 5-6 корів та різного молодняка — 10-15 штук. В його господарстві завжди працювало 3-4 постійні наймити та 10-15 сезонних робітників. Бреславського засудили до «5 років позбавлення волі в далеких місцевостях з обмеженням у правах на 3 роки та конфіскацією всього майна». НКВДисти вивезли і дотепер родина не має інформації щодо подальшої долі чоловіка.
