Кодекс академічної честі (англ. academic honor codes) є актом етичного регулювання академічної діяльності — зводом морально-етичних правил професійної поведінки та норм навчальної та наукової діяльності представників окремої соціальної групи — членів академічної спільноти, що регламентує стандарти соціальної поведінки учасників академічної діяльності, приписуючи обов'язковість їх виконання усіма представниками зазначеної соціальної групи.
Кодекс академічної честі (доброчесності) зазвичай оформлюється як документ, що схвалюється як найбільш широким представництвом відповідної соціальної групи академічної спільноти (як правило на рівні академічних установ та/або академічних громадських організацій). У зв'язку з цим зазначені акти етичного регулювання мають універсальні норми та локальну складову, що, як правило, залежить від конкретного соціокультурного контексту та обставин, що постійно змінюються.
Як правило, вони є сукупністю нормативних вимог, які ґрунтуються на попередньому досвіді, ціннісних орієнтаціях, ідеалах, світогляді членів відповідної соціальної групи академічної спільноти та не мають жорсткої юридичної фіксації.
Акти етичного регулювання академічної діяльності належать до групи м'яких документів (те, що в англійській мові прийнято називати soft law).
Можна виділити три моделі етичного регулювання навчальної та наукової діяльності академічних установ (зокрема — вищих навчальних закладів та наукових установ). Дві з них більш-менш точно відповідають двом основним підходам до забезпечення професійно-етичної регуляції в цілому, що орієнтовані на:
Перша модель передбачає глибоку інтегрованість етичного регулювання в комплекс механізмів управління університетом і підтримки внутрішньо університетської дисципліни та передбачає:
Нормативна документація за цією моделлю включає значний масив актів із спеціальними додатками з конкретних питань етичного регулювання і розгорнутими кейсами з минулого досвіду роботи етичних органів (зазвичай — відповідних комісій і уповноважених).
Друга модель спирається переважно на декларації принципів і цінностей. Обов'язки членів конкретної соціальної групи академічної спільноти (зокрема — науковців, викладачів і осіб, що навчаються) сформульовані у вигляді цілей індивідуальних дій або навіть бажаних індивідуальних властивостей, які повинні виявлятися в тих чи інших практичних контекстах. Призначення і застосування санкцій — в сфері повноважень адміністрації академічної установи. Нормативна документація є лаконічною. У діяльності етичних комісій та уповноважених з етики робиться наголос на проведення консультаційної та навчально-виховної роботи.
Третя модель має змішаний характер, передбачає поєднання ціннісних декларацій і набору конкретизованих норм. Як правило, регламентація, що здійснюється на основі останніх, не є дуже детальною. Пріоритетним визнається індивідуальна спроможність членів спільноти виносити оцінки та приймати рішення. Система регулювання у цій моделі не зосереджується на контролі і санкціях, однак припускає можливість їх використання в разі прийняття відповідних рішень етичними комісіями або уповноваженими.
Документи етичного регулювання академічної діяльності в зарубіжних університетах відрізняються не тільки за своєю належності до певної моделі. Серед інших істотних відмінностей можна вказати наступні:
Важливою рисою етичних документів, що регулюють життя зарубіжних університетів, є їх дінамичний розвиток. Вони покликані вирішувати ті конкретні проблеми, які стоять перед університетом «тут й зараз». Зазначене вимагає постійної зміни версій (редакцій) кодексів і правил поведінки, а також введення в них спеціальних розділів, присвячених тим проблемам студентського та викладацького життя, які найбільш гостро сприймаються громадською думкою. Зокрема, етичні кодекси багатьох американських університетів містять розділи або спеціальні додатки, що стосуються сексуальних домагань, вогнепальної зброї, університетської «дідівщини», пов'язаної з функціонуванням студентських клубів і земляцтв тощо.
За даними дослідження 172 державних і комунальних ВНЗ України III—IV рівня акредитації:
13 — окремі кодекси честі для студентів; 6 — були складовою загального кодексу честі (норми якого поширюються на всіх представників академічної спільноти); 4 — аналогі кодексу честі студента з іншою назвою; 4 — складові загального аналогу кодексу честі; 145 — публічні згадки відсутні.
6 — є складовою загального етичного кодексу (норми якого поширюються на всіх представників академічної спільноти); в 4 — подібний документ фігурує під іншою назвою в 4 — є аналогом етичного кодексу викладача з іншою назвою; 153 — публічні згадки відсутні.
1. Загальний кодекс честі (норми якого поширюються на всіх представників академічної спільноти) мають вищі навчальні заклади:
1.1. Як повноцінний документ:
1.2. Як простий короткий перелік етичних норм:
1.3. Як аналог загального кодексу честі з іншою назвою (норми якого поширюються на всіх представників академічної спільноти) мають вищі навчальні заклади:
1.3.1. Як повноцінний документ:
1.3.2. Як Простий короткий перелік:
1.3.3. Як Розділ в іншому документі
2. Кодекс честі студента мають вищі навчальні заклади:
2.1. Як повноцінний документ:
2.2. У вигляді брошури (2-3 текстові частини):
2.3. Як простий короткий перелік:
2.4. Аналог кодексу честі студента з іншою назвою мають вищі навчальні заклади:
2.4.1. Як повноцінний документ:
2.4.2. У вигляді брошури (2-3 текстові частини):
3. Кодекс честі викладача мають вищі навчальні заклади:
3.1. Як повноцінний документ:
3.2. У вигляді брошури (2-3 текстові частини):
3.3. Як простий короткий перелік:
3.4. Аналог кодексу честі з іншою назвою мають вищі навчальні заклади:
3.4.1. Як повноцінний документ:
3.4.2. У вигляді брошури (2-3 текстові частини):
3.4.3. Як розділ в іншому документі
Етичні принципи та рекомендації щодо етичної поведінки академічної діяльності зафіксовано в міжнародних документах, зокрема: