PROFILBARU.COM

Ковач Іван Іванович
Ковач Іван Іванович
Народився	2 червня 1912; Заріччя
Помер	2 листопада 2002 (90 років); Кошиці, Словаччина
Країна	Чехословаччина
Діяльність	науковець
Alma mater	Карлів університет
Знання мов	російська
Членство	ЦУНР
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковач.

Іван Іванович Ковач (2 червня 1912(19120602), село Заріччя, Угочанський комітат, Австро-Угорщина (нині — Закарпатська область, Україна) — 2 листопада 2002, Кошиці) — діяч руського руху в Підкарпатській Русі, педагог і публіцист.

Біографія

Закінчив Мукачівську руську гімназію в 1930 році, вищу освіту здобував на юридичному, філологічному та богословському факультетах Карлового університету в Празі, польських та угорських університетах.

У студентські роки Іван Ковач брав участь у російському студентському русі у Чехословаччині: був головою «Центрального союзу підкарпаторуських студентів» та одним із керівників «Союзу російської молоді карпатської Русі».

У 1930-х редагував газету «Наш карпаторусский голос». У 1938 році був членом «Центральної руської народної ради» (Ужгород), в якій виступав за автономію Підкарпатської Русі та збереження територіальної цілісності Чехословаччини . У першому уряді автономної Підкарпатської Русі був секретарем міністра Стефана Фенцика.

Діяльність під час війни

Під час війни угорська окупаційна влада закликала його спочатку до робочих загонів, потім відправила на східний фронт, де його було заарештовано та звинувачено у пособництві дезертирам. Після розпаду угорської армії служив перекладачем у штабі 2-го Українського фронту. 1945 року Іван Ковач став уповноваженим угорського Червоного хреста у справах колишніх в'язнів нацистських таборів при міжнародній місії Червоного хреста у Празі.

Після закінчення роботи місії залишився у Празі, де організовував карпаторуський студентський рух. Завдяки його діяльності в Празі стали виходити студентська газета «Костёр», літературний альманах «Звезда», брав участь у підготовці та виданні енциклопедичного альманаху «Пряшевщина».

Восени 1948 року був заарештований комуністичною владою Чехословаччини за сфабрикованим звинуваченням в організації спільно з С. Фенциком профашистського руху в Підкарпатській Русі. 1949 року чехословацька влада передала його радянській владі. У СРСР його було засуджено «трійкою» до 10 років таборів, 1956 року справу було закрито. І. Ковачу дозволили повернутися до ЧССР, де його знову ув'язнили в Празі на рік.

Після звільнення з в'язниці працював викладачем російської мови в Університеті імені Шафарика (Кошиці). Протягом 25 років обирався головою «Російського клубу», був організатором та керівником пушкінських фестивалів, пропагував у Словаччині російську культуру. Неодноразово виступав із публіцистичними виступами у пресі проти українізації у Східній Словаччині та Закарпатті.

Помер у Кошиці 2 листопада 2002 року.