Кенаса (Бахчисарай)

Кенаса
44°44′57″ пн. ш. 33°52′41″ сх. д. / 44.749166666667° пн. ш. 33.878055555556° сх. д. / 44.749166666667; 33.878055555556
Тип спорудикенаса
РозташуванняУкраїна (на окупованій території), Бахчисарай
Станаварійний
Кенаса (Бахчисарай). Карта розташування: Україна
Кенаса (Бахчисарай)
Кенаса (Бахчисарай) (Україна)
Кенаса (Бахчисарай). Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Кенаса (Бахчисарай)
Кенаса (Бахчисарай) (Автономна Республіка Крим)
Мапа
Зовнішні зображення
Сучасний вигляд кенаси
Не плутати з Велика кенаса (Чуфут-Кале).
Не плутати з Мала кенаса (Чуфут-Кале).

Бахчисарайська кенаса — культова споруда караїмів, пам'ятник архітектури місцевого значення. Знаходиться у Бахчисараї за адресою вул. Леніна, 67. Про її значущість говорить той факт, що за караїмським статутом XIX століття обов'язки Гахама до проведення чергових виборів покладалися на старшого Газана бахчисарайської кенаси.

Історія

Є відомості про дві караїмські кенаси, які діяли в Бахчисараї до Кримської війни. Можливо, другим будинком молитви названий бет мідраш — приходська школа. Де вони знаходилися, нині немає відомостей. У 1870 р. караїми зводять новий, більш просторий будинок молитви. Будівля збереглася до нашого часу, хоч і в спотвореному в пізніші часи вигляді.[1]

Будівля бахчисарайської кенаси виконана з обробленого каменю-вапняку[2].

Відомо, що в кенасі зберігалася срібна гуртка з дарчим написом «Бахчисарайському караїмському товариству», подарована в 1847 імператрицею Олександрою Федорівною під час відвідування царською сім'єю Бахчисарая. У 1910 роціку ця кружка разом з іншими цінностями бахчисарайської кенаси була викрадена і згодом перетоплена.

Всередині кенаси було все традиційно — зал молитви біля північного боку закінчувався мошав зеккенім — місцями для старих, і жіночим балконом над ними. Вхід для чоловіків було розташовано в цоколі, для жінок — на рівні другого поверху, куди вели сходи. Будівлю прикрашали аркові вікна з різьбленими лиштвами. Первісний вигляд фасадів частково зберігся до нашого часу. Поруч із кенасою був мідраш, що містився в окремому кам'яному будинку.[1]

7 квітня 1930 року кенаса була закрита рішенням Бахчисарайської міськради й передана для потреб друкарні Кримполіграфтреста.

За радянських часів в будівлі знаходився актовий зал Палацу піонерів. Постановою Ради міністрів Криму від 14.12.1992 № 261 будівля колишньої кенаси включено до реєстру пам'яток архітектури. У 2010 році будівлю кенаси передано на баланс Бахчисарайського заповідника для створення на його базі етнографічного музею історії та культури кримських караїмів[3]. 2020 року Кенасу внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України[4]

Нині будівля знаходиться на окупованій Росією території та перебуває в аварійному стані[5].

Газани

Саппак-Карабаджак Ісаак Самуїлович — останній газан караїмської кенаси в Бахчисараї.
роки служби ПІБ Посада
1844-1846 Соломон Абрамович Бейм (1819—1867) виконувач обов'язків[6]
1846-1860 Соломон Абрамович Бейм старший газан[7]
(1844—1846) -1858 Давид Болек молодший газан[8]
1 858 Авраам Сімович Тепса (1815—1865) виконувач обов'язків молодшого газана[9]
1859-1866 Авраам Сімович Тепса (1815—1865) молодший газан
1864 Самуїл Ноевич Коген-Чавуш газан[10]
1867-1893 Юфуда Соломонович Хаджі-Узун (1836—1893) старший газан[11]
1894-1899 Ісаак Мордехаевіч Султанський старший газан
1904-1930 Ісаак Самуїлович Сапак молодший газан

Примітки

  1. ↑ а б Дзюба О. Кенаса в місті садів // Голос Криму. Культура. Архів оригіналу за 16 жовтня 2020. Процитовано 8 жовтня 2020.
  2. ↑ Д. А. Прохоров. Караимская община Бахчисарая в конце XVIII – начале XX вв // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. — 2016. — № XX (12). — С. 445—508. Архівовано з джерела 17 квітня 2021. Процитовано 2 вересня 2020.
  3. ↑ Передача кенаса в г. Бахчисарае. Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 2 вересня 2020.
  4. ↑ Постанова Кабінету міністрів України від 25 червня 2020 р. № 518. Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 2 вересня 2020.
  5. ↑ Караимская кенаса в Бахчисарае находится в аварийном состоянии. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 2 вересня 2020.
  6. ↑ ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 1,л. 144; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 85, л. 53; Новороссийский календарь на 1845. — Одесса, 1844. — С. 204.
  7. ↑ Указ Таврического губернского правления от 9 октября 1846 года
  8. ↑ Новороссийский календарь на 1845. — Одесса, 1844. — С. 204; Новороссийский календарь на 1859 год. — Одесса, 1858. — С. 318; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 1, л. 143; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 1, л. 144.
  9. ↑ ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 21, л. 32-33; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 33, л. 5; ГАРК, ф. 241, оп. 1,д. 44, л. 35; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 85, л. 42; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 85, л. 42; Новороссийский календарь на 1860 год. — Одесса, 1859. — С. 331—332; Новороссийский календарь на 1867 год. — Одесса, 1866. — Отделение III. — С. 55-56
  10. ↑ Список подписчиков на книгу «Ган Эден» Аарона бен Эльягу. Евпатория. — 1864.
  11. ↑ ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 666, л. 18-19; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 105, л. 1; Новороссийский календарь на 1868 год. — Одесса, 1867. — Отделение III. — С. 69-70; Брачный договор 1881 года (Бахчисарай) // Карай-Битиклиги.

Література

  • Бахчисарайская кенаса: внутренний вид // Караимская жизнь. — Москва, 1911. — Кн. 3-4. (август-сентябрь). — С. 83.
  • Бахчисарайский кенаса // Караимская жизнь. — Москва, 1911. — Кн. 5-6. (октябрь-ноябрь). — С. 126.
  • Дело об ограблении бахчисарайской кеннаса // Караимская жизнь. — Москва, 1911. — Кн. 1 (июнь). — С. 125.
  • Ельяшевич В. А., Шайтанов С. И. Лувах газзаним // Известия Духовного управления караимов Республики Крым. — Евпатория, 2017. — № 24 (27 грудня). — С. 2—18. Архівовано з джерела 15 листопада 2017. Процитовано 2 вересня 2020.

Посилання

Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!