PROFILBARU.COM

Галицька кенаса
Галицька кенаса
	Галицька кенаса
	49°07′30″ пн. ш. 24°43′45″ сх. д. / 49.12500° пн. ш. 24.72917° сх. д.
Тип споруди	споруда і кенаса
Розташування	Україна, Галич
Засновник	Абраам Леонович
Початок будівництва	1830
Кінець будівництва	1830
Зруйновано	1986
Належність	караїмізм
	Кенаса (Галич) (Івано-Франківська область)
	Кенаса у Вікісховищі

Галицька кенаса — молитовний будинок караїмів, була розташована в центрі вулиці Караїмської у місті Галич Івано-Франківської області. Вперше згадується дерев'яна кенаса в Галичі в 1767 році.

Історія

Близько 1246 року до Галича з Криму приїхало 80 караїмських родин^[1]. Селилися вони на вулиці Караїмській і в с.Залуква^[2]. Перша кенаса галицької громади караїмів була збудована з дерева і була знищена під час пожежі в місті у 1830. На її місці караїми під керівництвом газзана Абраама Леоновича збудували нову кам'яну святиню.^[3].

Під час Першої світової війни кенаса була зруйнована. Будівля була відновлена польськими консерваційними службами у 1924—1926 роках.

У 1959 році радянська влада заборонила відправу служб у кенасі, а будівля храму використовувалась як склад та майстерні. У 1986 будівля буда зруйнована у зв'язку з планами будівництва поруч 9-поверхового будинку.

Майно кенаси вдалося врятувати завдяки попередженню, котре передав тодішній голова райвиконкому Іван Галущак. Більшість елементів інтер'єру перебуває зараз у Музеї караїмської історії та культури, створеному при Національному заповіднику «Давній Галич» у 2004 році. В одному з приміщень музею експонується згорток Тори, менори, мезуза. Чотириметровий вівтар, де зберігався згорток Тори, був перевезений до Малої Кенаси у Євпаторії^[2]. Крім того кришталева люстра з кенаси Галича прикрасила відреставровану кенасу у Вільнюсі^[4].

Фундамент кенаси знаходиться в 4 м від південного боку (дев'ятиповерхівки) та за 18 м, через дорогу, на північ від будівлі Галицького районного суду.^[5]

У 2020 році на місці зруйнованої кенеси було встановлено пам'ятний знак.

Архітектура

Храм являв собою приклад адаптації польської архітектури, характерної для регіону Малопольщі^[3]. Це була квадратна в плані будівля, з настінним декором у стилі класицизму. З кожної сторони, крім тильної, у верхній частині були півкруглі вікна. Головний фасад увінчував декоративний фронтон, контур якого прикрашали фігурні вази на квадратних стовпчиках^[6]. На фронтоні були барельєфи, на яких зображені зірки Давида на тлі арабески. Внутрішнє оздоблення кенаси було покрито квітковими мотивами написами польською та івритом^[3]^[7]. На фронтоні чітко виднівся старобіблійний напис: «Im eshkaech Yerushalaim tishkach yemini. Tidbak l’shoni l’chiki im lo ezkerechi» ( «Якщо тебе, Єрусалиме, я забуду, нехай забудеться моя десниця! Нехай прилипне язик мій до піднебіння, коли тебе я не згадаю». Тегілім 137 : 5, 6 ).

Галерея

Кенеса в Галичі. Фото Тадеуша Ковальського 1926 року
Кенеса в Галичі. Фото Альбін Фрідріх, 1912
Гехал, 1914 рік
Пам'ятний знак на місці зруйнованої кенеси, 2019-2020

Примітки

↑ Karaimi. Mniejszości narodowe i etniczne w Polsce. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe. 2012. с. 17. ISBN 978-83-7666-143-8.
↑ ^а ^б Галицькі караїми: Лишилось тільки двоє. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 28 січня 2019.
↑ ^а ^б ^в Mariusz Pawelec: Obecność tematyki karaimskiej w kulturze i nauce polskiej. W: Beata Machul-Telus (red.): Karaimi. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe, 2012, s. 101, seria: Mniejszości narodowe i etniczne w Polsce. ISBN 978-83-7666-143-8.
↑ Kienesa w Haliczu. Архів оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 28 січня 2019.
↑ User, Super. Пам’ятний знак на місці кенаси караїмів у Галичі отримав основні елементи оздоблення. Галич давній сучасний (укр.). Процитовано 13 жовтня 2024.
↑ Вулиця Караїмська матиме копію кенаси – пам'ятки архітектури XIX ст. galych.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 28 січня 2019.
↑ Nadia Wasilczuk. Ulica Karaimska w Haliczu. „Awazymyz”. 4 (37)/2012.