У 1899 році почав викладацьку діяльність у школі прикладного мистецтва при Австрійському музеї мистецтва і промисловості у Відні.
У 1900 році змінив Ольбріха на посаді головного проектувальника фешенебельного передмістя Відня Гоге-Варте. У передмісті ним були побудовані чотири вілли (1901–1905).
У 1900 році, після другої виставки Сецесії, в якій брали участь провідні майстри англійського модерну, запрошений до Англії, де співпрацював з Чарлзом Макінтошем і познайомився з роботами Чарлза Ешбі і його «Гільдією ремесел».
До 1902 виробив свій власний стиль, для якого характерний акцент на контур і пропорції.
У 1903 році разом з Мозером створив «Віденські майстерні» з проєктування, виробництва і продажу високоякісних предметів домашнього побуту (до 1933), що здобули світову популярність. Його першою важливою спорудою став санаторій у Пуркерсдорф (1903–1905), в якому зодчий наблизився до стилю свого вчителя Вагнера.
Після зустрічі в 1905 році з великим бельгійським промисловцем Стокле почав роботу над одним з найважливіших для архітектури початку XX століття спорудою — палацом Стокле (Брюссель), який нині віднесений до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
У 1907 році разом з Петером Беренсом, Йозефом Ольбріхом та іншими заснував «німецький Веркбунд», який ставив собі за мету поліпшення ремісничого навчання. Знову повернувся до ідей Сецессіону лише в 1939 році, але організація була закрита нацистами.
Творчість
Був ведучим представником віденського «модерну», але раціональністю ряду своїх робіт прокладав шлях функціоналізму.