Зовнішньоекономі́чний до́говір (контра́кт) — матеріально оформлена угода двох чи більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їхніх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Згідно з Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що затверджене наказом Мінекономіки від 06.09.2001 № 201, договір повинен передбачати умови щодо предмета, об'єкта, мети та інші умови, без яких договір може бути визнано неукладеним відповідно до матеріального права такого договору[1].
Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності або його представник укладає зовнішньоекономічний договір (контракт) в простій письмовій формі, якщо міжнародним договором України або законом не передбачено інших вимог[2].
До 07.08.2020 ЗЕ контракти повинні були відповідати вимогам Наказу Мінекономіки та євроінтеграції від 09 вересня 2001 року № 201 «Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)». Проте цей документ втратив чинність. Іншого документу, який би встановлював вимоги до ЗЕ договорів, наразі не прийнято[2].
Предметом зовнішньоекономічного договору може бути широкий спектр елементів, товарів або послуг, які сторони домовляються обмінювати або регулювати між собою з метою сприяння зовнішньоекономічним відносинам[3]. В залежності від типу договору та взаємних інтересів сторін, предметом договору можуть бути:
Об'єкт ЗЕ договору визначає те, на що саме спрямована угода між суб'єктами ЗЕД[3]. Це може бути конкретний товар, послуга, технологія, інвестиція, право, власність або будь-який інший елемент, що може бути об'єктом обміну або регулювання в рамках зовнішньоекономічних відносин. Прикладами об'єктів ЗЕ договору є:
Цілі ЗЕ договору визначають основні мети та цілі, які сторони прагнуть досягти, укладаючи угоду[3]. Ці цілі можуть бути різноманітними в залежності від типу договору, характеру взаємодії та інтересів сторін. Основними цілями ЗЕ договорів може бути збільшення торгівлі, залучення інвестицій, співпраця у наукових та технічних сферах, розвиток інфраструктури та транспортних зв'язків, захист прав інтелектуальної власності, сприяння стабільності та безпеці, розвиток соціальної та культурної співпраці, розв'язання торговельних непорозумінь. Кожна угода має свої специфічні цілі, що визначаються потребами та інтересами сторін, які залучені до угоди.
При укладенні ЗЕ контрактів основними моментами, які необхідно враховувати, є[2]:
У договорі повинні бути передбачені додаткові умови, якщо сторони не узгодили інші умови щодо їх змісту. Важливо зазначити, що така домовленість про умови не позбавляє договір визначеного предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов. Незгода щодо цих умов може призвести до того, що договір може бути вважатися не заключеним, або ж його можуть визнати недійсним у разі порушення формальних вимог, встановлених чинним законодавством України. Такими умовами можуть бути такі складові як[2]:
У договорі (контракті) за домовленістю сторін можуть бути визначені факультативні умови, такі як: страхування, гарантії якості, залучення субвиконавців, агентів, перевізників, норми навантаження (розвантаження), передання технічної документації на товар, збереження торгових марок, оплата податків, митних зборів, захисні застереження, дата початку дії договору, кількість підписаних примірників договорів та процедура внесення змін до контракту та інші.
{{cite web}}
|last=