На околиці Заріччя виявлено поховання доби бронзи (II тисячоліття до н. е.), біля с. Новосілок — городище та курганний могильник часів Київської Русі, а поблизу с. Федорівки — два могильники того ж періоду.
У 1925-1939 рр. Заріччя входило до складу міської гміни Володимир[2].
Старостою села під час нацистської окупації був Юхим Хорунжий, а секретарем - Федір Костюк.
Під час Другої світової війни загинули від рук польських бандитів:
1. Вижва Дмитро Леонтійович, 1924 р.н.
2. Вижва Іван Леонтійович. 1922 р.н.
Десь під осінь 1943 р. поляки з колонії Комарівки, що була поміж Заріччям та Новосілками, напали на село Заріччя. На захист встала самооборона села. Відбувся бій, поляків відігнали, але двоє хлопців у цьому бою загинули. Поховані на кладовищі Володимира.[3]
Рішенням виконкому Волинської обласної ради депутатів трудящих від 5 лютого 1968 року села Лобачин і Заріччя Зарічанської сільради об'єднано в одне село Заріччя. Також до Заріччя приєднано села Білі Береги, Залужжя, фільварок Заріччя, Довга Лоза та Комарувка.
Пам’ятний знак на честь секретаря сільської ради Антона Стемпковського (убитий, за офіційною версією, вояками УПА), встановлено у 1987 р., рішенням виконкому Волинської області № 103-р від 25.04.1988 визначено пам'яткою місцевого значення.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1489 осіб, з яких 709 чоловіків та 780 жінок.[5]
Бондарук Микола Петрович (1991-2014) — солдат, навідник 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗС України; загинув під час проведення антитерористичної операції на сході України.
Зарі́ччя // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.162
Посилання
Історія міст і сіл УРСР / Гол. ред. Тронько П. Т./ Том 3. Волинська обасть (1970)