Залізнична мережа Лисичанська — залізничний транспорт у місті Лисичанську Луганської області.
У грудні 1878 відбулося урочисте відкриття Донецької Кам'яновугільної залізниці, її загальна довжина становила 389 верст.
У травні 1879 були побудована ділянка Попасна — Лисичанськ (39 верст) 16 років, до 1895 року станція Лисичанськ була тупиковою.
Єдина під'їзна дорога була прокладена від станції Любимівка (Переїзна) до цементного заводу[1] (поблизу сучасного «Строймашина») в 1898 році. До 1934 року вугілля з усіх шахт до залізниці доставлялося вантажними ПКД та бремсбергами. У 1934 році інженери вирішили підкорити Лисичанські гори. Різницю в 150 метрів, подолали використавши протяжну Ісаєву балку, вийшовши по ній до шахти № 1-2 Мельникова, до станції «Підземгаз», яка тоді ще будувалася, і до шахти Новодружеської. Після другої світової війни лінію продовжили до шахт: Привільнянська, Капустіна, Томашевська-Південна, Томашевської-Північна, до безлічі динамітних складів.
Уже мало хто знає, що залізниця була і до Білогорівського крейдяного кар'єра. Остання дорога в 1980 році вивела до Лисичанського нафтопереробного заводу, який з'єднаний зі станцією Сіверськ (Ями).
28 лютого 1855 року вийшов указ про виробництво пошуків до спорудження Харківсько-Феодосійської залізниці «для забезпечення паливом всіх можуть бути влаштованими в Південному краї залізниць, зробити дослідження до пристрою шляху від Харківсько-Феодосійської дороги до кам'яновугільних копалень» (2). В Указі також перераховувалися копальні, що знаходяться в Катеринославській губернії і сказано: «щоб при таких дослідженнях досліджувати, скільки можливо, як кількість вугілля в кожному родовищі знаходиться, так і якість цього мінералу».
22 квітня 1875 року було прийнято рішення про будівництво Донецької кам'яновугільної лінії. Концесія на будівництво була надана промисловцеві Саві Мамонтову і торговому дому Вогау і Ко.
Дорога від станції Попасна (станція) до Лисичанську була побудована та відкрита 3 травня 1879 року. На всьому протязі її було всього 2 проміжні станції: Комишуваха (станція) та Лоскутівка (станція).
Ділянка Попасна — Лисичанськ побудована у 1879 р.[2](рос.) Ця ділянка, як і уся тодішня Донецька кам'яновугільна залізниця, була побудована акціонерним товариством «Донецька дорога», власником якого був російський промисловець і меценат Сава Мамонтов. Остання залізнична гілка у Лисичанську була побудована у 1980 р.
У 1892 році на 137 десятинах орендованої землі селян села Верхнього був побудований Донецький содовий завод акціонерного товариства «Сольве, Любимов і Ко», а пізніше і на 100 десятинах землі тих самих селян, цементний завод «Товариства Чорноморського цементного виробництва в Новооссійську». Так з'явився роз'їзд Любимівка.
Для пропуску води, що ярами збігає з Лисичанських круч, під залізничним насипом було побудовано майже 50 тунелів. У якості матеріалу використано тесаний пісковик, стелі побудовані у формі арки. Пізніше, при прокладці другої колії, насип був розширено, а тунелі — подовжено.
Після 2 світової війни деяку мости-тунелі були підкріплені залізобетонними блоками.