Достимено невідомо походження назви села. Наприклад, словник подає таке визначення слова жердя — це тонкий довгий стовбур дерева, очищений від сучків і гілок, або штучно виготовлений його аналог. Використовується при будівництві огорож, навісів, дахів, як основа для флагштока.
Жердя знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом у так званому «теплому Поділлі», тут весна настає на 2 тижні раніше. Але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою в області становить лише 20 % від необхідного стандарту.
Перша церква святого Михаїла в Жерді дерев’яна збудована у 1731 році. Нова церква збудована в 1787 – 1790 роках – дерев’яна, з трьома восьмигранними верхами. В середині XIX століття збудована кам’яна церква.
В 1826 році більша частина села перейшла до Даровських.
Від 4 січня 1965 року село включено до Чемеровецького району.
З 24 серпня 1991 року в складі незалежної України.
15 вересня 2016 року шляхом об'єднання сільських територіальних громад, село увійшло до складу Чемеровецької селищної громади.[1] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
Крижачківський Микола Людвігович — ректор, кандидат технічних наук, доктор сільськогосподарських наук Польщі, професор, доктор філософії в технічних науках, академік Української академії оригінальних ідей, заслужений працівник народної освіти України.
Луцьков Олександр Іванович — старший солдат, військовослужбовець ЗС України. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[4]
Кузик Богдан Валентинович — учасник АТО з 2014 по 2017 роки. З дитинства хотів служити в армії, займався парашутним спортом.
Проживали, перебували
Даровська Марцеліна — релігійна діячка, просвітителька, блаженна Римсько-католицької церкви, шляхтичка, графиня. Проживала з чоловіком в Жерді.
