Ентоні Блант

Ентоні Блант
англ. Anthony Blunt
Народився	26 вересня 1907(1907-09-26)[1][2]^[…] Борнмут, Борнмут, Крайстчерч і Пул, Дорсет, Англія, Сполучене Королівство
Помер	26 березня 1983(1983-03-26)[1][2]^[…] (75 років) Лондон, Велика Британія[5] ·інфаркт міокарда
Поховання	цвинтар Патні-Вейл[6]
Країна	Велика Британія
Діяльність	мистецтвознавець, викладач університету, шпигун, куратор
Відомий завдяки	Кембриджська п'ятірка
Alma mater	Триніті-коледж (Кембридж) і коледж Марлборо^d
Знання мов	англійська[1][7]
Заклад	MI5, Триніті-коледж (Кембридж), Лондонський університет і Інститут Курто
Членство	Кембриджська п'ятірка, Travellers Club^d і Академія витончених мистецтв^d
Magnum opus	The Paintings of Nicolas Poussin. A Critical Catalogue^d
Посада	Surveyor of the Queen's Pictures^d
Батько	Arthur Stanley Vaughan Blunt^d[8][5]
Мати	Hilda Violet Master^d[8][5]
Брати, сестри	Wilfrid Jasper Walter Blunt^d[8] і Christopher Blunt^d[8]
Нагороди	Член Британської академії doctor honoris causa from the University of Paris^d (1966)

Ентоні Фредерік Блант (англ. Anthony Frederick Blunt, з 1956 по листопад 1979 — Сер Ентоні Блант; 26 вересня 1907 — 26 березня 1983) — британський мистецтвознавець та совєцький шпигун.

Професор історії мистецтва в Лондонському університеті, директор Інституту мистецтв Курто та інспектор королівських картин. Його монографія 1967 року про французького художника доби бароко Ніколя Пуссена досі вважається переломною книгою в історії мистецтва.

У 1964 році, діставши імунітет від судового переслідування, Блант зізнався, що був совєцьким шпигуном. Його вважали «четвертою людиною» Кембриджської п'ятірки, групи шпигунів, які здобули освіту в Кембриджі та працювали на СРСР у 1930-х і 1950-х роках.^[9] На момент розкриття Блант був четвертим членом групи, якого виявили; п'ятий, Джон Кернкросс, ще не був розкритий.

Пік шпигунської діяльності Бланта припав на Другу світову війну, коли він передавав совєцькій розвідці інформацію про плани Вермахту. Під час війни Блант отримав звання майора.^[10] Пізніше його звинуватили у зраді операції «Маркет Гарден» на користь гітлерівців. На той момент поразка операції була вигідною для совєтів, оскільки унеможливила швидке закінчення війни, з переходом усієї території Німеччини під контроль військ західних країн антигітлерівської коаліції та відсуненням ролі Червоної армії в Німеччині на другий план.^[11] Цю поразку зазвичай приписували німецькому агенту в нідерландському русі опору Крістіану Ліндемансу. У книзі «Зрадник Арнема», представленій газетою «Таймс», йдеться про ще одного зрадника під псевдо «Жозефіна», яким автор книги вважає Бланта. Таким чином, метою совєцької влади, а отже й Бланта, було не допустити прибуття військ союзників до Берліна раніше від совєтів.^[11] Після війни шпигунська діяльність Бланта зменшилася, але він зберіг контакти з радянськими агентами й продовжував передавати їм плітки колишніх колег з MI5 і документи Берджесса. Це тривало до втечі Берджесса і Макліна до СССР у 1951 році.^[12]

Його зізнання — роками ретельно охоронюваний секрет — оприлюднила прем'єр-міністр Маргарет Тетчер у листопаді 1979 року. Відразу ж після цього його позбавили лицарського звання.

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
3. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
4. RKDartists
   d:Track:Q17299517
5. Who's who — (untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
   d:Track:Q3304275d:Track:Q2567271
6. Find a Grave — 1996.
   d:Track:Q63056
7. CONOR.Sl
   d:Track:Q16744133
8. Kindred Britain
   d:Track:Q75653886
9. Blunt, Prof. Anthony (Frederick), (26 Sept. 1907 – 26 March 1983), Professor of the History of Art, University of London, and Director of the Courtauld Institute of Art, 1947–September 1974; Surveyor of the Queen's Pictures, 1952–72 (of the Pictures of King George VI, 1945–52); Adviser for the Queen's Pictures and Drawings, 1972–78. WHO'S WHO & WHO WAS WHO (англ.). 2007. doi:10.1093/ww/9780199540884.013.u162133. ISBN 978-0-19-954089-1. Процитовано 12 лютого 2021.
10. Carter, Miranda (2001). Anthony Blunt: His Lives. London: Macmillan. ISBN 9780330367660.
11. Verkaik, Robert (28 квітня 2024). Soviet double agent Anthony Blunt may have helped Hitler too. The Times (англ.). ISSN 0140-0460. Архів оригіналу за 28 квітня 2024. Процитовано 28 квітня 2024.
12. Kitson, Michael, rev. Carter, Miranda. Blunt, Anthony Frederick. Oxford Dictionary of National Biography. Oxford University Press. doi:10.1093/ref: odnb/30829

Посилання

• Роберт Веркайк. Soviet double agent Anthony Blunt may have helped Hitler too // Таймс. — 2024. — Квітень.
• Файл ФБР на Ентоні Бланта
• BBC Newsnight: розкрито художні стрічки Бланта/Інститут Курто
• «Blunt Instrument», review of Blunt's memoir в Oxonian Review of Books
• BBC Radio 4 's The Reunion: п'ять колишніх студентів лондонського Інституту мистецтв Курто згадують Ентоні Бланта
• Інтерв'ю з біографом Мірандою Картер про «Ентоні Блант: Його життя»
•  The Traitor of Arnhem: WWII’s Greatest Betrayal на YouTube