Діалекти польської мови

Племена раннього середньовіччя, від яких походять сучасні польські діалекти

Польські лінгвісти традиційно визначають сім діалектів польської мови, кожен з яких пов'язано з певним географічним регіоном^[1]. Діалекти часто своєю чергою поділяють на говори.

Польська мова стала набагато більш однорідна в другій половині 20 століття, що частково пов'язано з масовою міграцією кілька мільйонів польських громадян зі східної до західної частини країни після приєднання Сходу до Радянського Союзу після Другої світової війни. Зазвичай поляки як і раніше, говорять по-різному в різних регіонах країни, хоча розходження між цими діалектами є незначними. Не існує труднощів у взаєморозумінні. Розходження незначні в порівнянні з різними діалектами німецької мови.

Регіональні відмінності відповідають головним чином племінному поділу близько тисячолітньої давності. Найбільші діалекти за кількістю мовців: великопольський (розмовляють на заході), малопольський (розмовляють на півдні та південному сході), мазовецький (мазурський) розмовляють по всій центральній і східній частині країни, і сілезька мова на південному заході. Мазовецький діалект має спільні риси з кашубською мовою.

Традиційний поділ

Мапа, показує поділ польських діалектів на чотири діалекти: Малопольський, Великопольський, Мазовецький і нові змішані діалектні групи. Сілезький і кашубський показані як мови

• Великопольський діалект^[pl], який походить від західнослов'янської мови Полян
  • Крайнський говір (пол. gwara krajniacka)
  • Тухольський говір (пол. gwara tucholska)
  • Коцевський говір (пол. gwara kociewska)
  • Хелмно - Добжинський говір (пол. gwara chełmińsko-dobrzyńska)
  • Куявський говір (пол. gwara kujawska)
  • Хойнський (Південь Великопольщі) говір (пол. gwara chazacka
• Мазовецький діалект^[pl], походить від мови Мазурів ^[2]
  • Підлясько - Сувальський говір (пол. gwara podlasko-Suwalska)
  • Вармійський говір (пол. gwara warmińska)
  • Курпіовський говір (пол. gwara kurpiowska)
  • Мазурський говір (пол. gwara mazurska)
  • Мальборк - Любавський говір (пол. gwara malborsko-lubawska)
  • Острудський говір (пол. gwara ostródzka)
• Малопольський діалект^[pl] походить від мови Віслян, найчисленніший за кількістю мовців діалект сучасної Польщі^[3]. Містить субдіалекти:
  • Ловицький говір (пол. gwara Łowicka)
  • Серадз - Ленчицький говір (пол. gwara sieradzko-łęczycka)
  • Говір Свентокшиських гор (пол. gwary świętokrzyskie), часто пов'язують з давнім племенем ляхів
  • Грембувський говір (пол. gwara lasowska)
  • Оравський говір (пол. gwara orawska)
  • Спишський говір (пол. gwara spiska)
  • Підгальський говір (пол. gwara podhalańska)
• Північнокреський діалект^[pl][4][5] наразі користуються головним чином польська меншина в Литві та в Білорусі.
  • Білостоцький говір (пол. gwara Białostocka)
  • Вільнюський говір (пол. gwara wileńska)
  • Сувальський говір (пол. gwara suwalska)
• Південнокреський діалект^[pl][4][6] часто розглядаються як нащадок піджину польської мови і Староукраїнської мови, що була у вжитку в Червоній Русі у середньовіччі. Сьогодні він частково поширений у північних та західних (колишніх німецьких) регіонах серед старшого покоління поляків (тих, що переселилися на ці землі з територій, анексованих Радянським Союзом).
  • Львівський говір(пол. gwara Lwowska)^[6] наразі мертвий.
• Сілезька (пол. gwary śląskie), походить від мови слов'янського племені Слензани, у наш час використовують в регіонах Верхньої Сілезії.
  • Діалект Тешинської Сілезії (пол. gwara cieszyńska)
  • Ляська мова (пол. gwary laskie), діалект ляської мови, пов'язана з чеською мовою.
  • Немодлін-Сілезький діалект
  • Глівіце-Сілезькоий діалект
  • Яблунков-Сілезький діалект
  • Ключборк-Сілезький діалект
  • Прудник-Сілезький діалект
  • Ополе-Сілезький діалект
  • Сулков-Сілезький діалект

Один діалект вважають окремою мовою:

• Кашубська (пол. Język Kaszubski, Dialekt Kaszubski), використовується нащадками давніх племен поморян.
  • Словінський діалект (пол. gwara słowińska), вимер на початку XX століття, останні мовці мешкали в селі Клюкі на Лебському озері.

Примітки

1. (пол.)Zofia Kurzowa (2007). Szpiczakowska Monika, Skarżyński Mirosław (ред.). Z przeszłości i teraźniejszości języka polskiego. Kraków: Universitas. с. 726. ISBN 97883-242-0691-9.
2. (пол.) Bronisław Wieczorkiewicz (1968). Gwara warszawska dawniej i dziś. Warsaw: Państwowy Instytut Wydawniczy. с. 516.
3. (пол.) Stanisław Urbańczyk, ред. (1992). Dialekt małopolski. Encyklopedia języka polskiego (вид. II). Wrocław-Warszawa-Kraków: Ossolineum. с. 60. Архів оригіналу за 20 серпня 2007. Процитовано 11 листопада 2009.
4. (пол.) Zofia Kurzowa (2007). Szpiczakowska Monika, Skarżyński Mirosław (ред.). Ze studiów nad polszczyzną kresową. Kraków: Universitas. с. 518. ISBN 97883-242-0683-4.
5. (пол.) Zofia Kurzowa (2006). Szpiczakowska Monika, Skarżyński Mirosław (ред.). Język polski Wileńszczyzny i kresów północno-wschodnich. Kraków: Universitas. ISBN 83-242-0738-4.
6. (пол.) Zofia Kurzowa (2006). Szpiczakowska Monika, Skarżyński Mirosław (ред.). Polszczyzna Lwowa i kresów południowo-wschodnich do 1939. Kraków: UNIVERSITAS. с. 439. ISBN 83-242-0656-6.