Джеймс Шорт

Джеймс Шорт
Народився	10 (21) червня 1710 Единбург, Шотландія
Помер	15 червня 1768(1768-06-15) (57 років) Лондон, Англія
Країна	Королівство Велика Британія
Діяльність	математик
Галузь	оптика
Alma mater	Royal High School^d
Членство	Лондонське королівське товариство і Шведська королівська академія наук
Нагороди	член Лондонського королівського товариства
Медіафайли у Вікісховищі

Латунний телескоп, виготовлений Шортом, зараз у колекції Thinktank, Бірмінгемський музей науки.

Джеймс Шорт (нар. 10 червня 1710, Единбург, Шотландія — пом. 14 липня 1768, Лондон) — британський математик, оптик і виробник телескопів^[1]. За свою 35-річну кар'єру виготовив понад 1360 наукових інструментів^[2].

Біографія

Залишившись сиротою в ранньому віці, він вступив до Королівської середньої школи, а в 1726 році — до Единбурзького університету, щоб вивчати там теологію. Однак на Джеймса Шорта звернув увагу професор математики Колін Маклорен (1698—1746) та заохотив його спеціалізуватися на виробництві дзеркал для телескопів. З 1732 року Маклорен передав йому свої приміщення для оптичних експериментів і будівництва рефлекторних телескопів.

У 1738 році, коли Шорт став членом Королівського товариства, він оселився в Лондоні. У 1753 році він закінчив престижний університет Сент-Ендрюс і заснував там Единбурзьке філософське товариство. У 1757 році він був призначений королівським членом-кореспондентом Шведської академії наук. Наприкінці свого життя († 1768 р. у Лондоні) Шорт міг озиратися на видатну професійну кар'єру.

Рефлекторний телескоп Джеймса Шорта

Майстер телескопів

Шорт мав на меті вдосконалити телескоп типу Грегорі і спочатку використовував скло для дзеркал, як рекомендував у той час Джеймс Грегорі. Однак пізніше — і після обміну досвідом із Джоном Маджем (1721—1793) — він використовував лише металеві дзеркала, які на той час виготовлялися зі спекулуму — сплаву міді та олова. Це нарешті дало йому змогу відшліфувати головне дзеркало як параболоїд, а вторинне — як еліпсоїд. Висока чіткість зображення його виробів незабаром зробила їх відомими по всій Європі; він побудував майже 1400 телескопів, 110 з яких збереглися до наших днів.

Його великий 18-дюймовий телескоп для іспанського короля (1752) став відомим у Європі. Більшість його менших дзеркал мали співвідношення діафрагми від 1:4 до 1:6 і фокусну відстань від 6 до 12 футів. Однак 9-дюймовий ньютонівський телескоп зі співвідношенням сторін 1:8 для Гринвіцької обсерваторії пізніше був перевершений подібним інструментом від Гершеля.

Астрономічні праці

Шорт спілкувався з Королівським товариством щодо багатьох спостережень, наприклад щодо полярних сяйв, затемнень і покрить. У 1740 році він побачив супутник Венери в тій же світловій фазі, що й планета, але це явище залишалося загадкою. На підставі своїх вимірювань проходження Венери в 1761 році та інших вимірювань у Європі та Південній Африці він обчислив паралакс Сонця, який дорівнює 8,65 дюйма, що довгий час використовувався як еталон. За чотирма проходженнями Меркурія він визначив різницю астрономічної довготи між Гринвічем і Парижем. Від нього також можна простежити новий тип екваторіала.

1935 року його іменем назвали місячний кратер Шорт, а у 2022 році — астероїд 5627 Шорт^[3].

Обсерваторія Шорта

У 1776 році брат Джеймса Томас Шорт повернувся до Единбурга, взявши з собою свій великий 12-футовий рефлекторний телескоп (фокусна відстань 3,7 м), щоб створити там комерційну обсерваторію. Але сталося інакше: у 1736 році единбурзький математик і геодезист Колін Маклорен зібрав гроші на університетську обсерваторію. Кошти залишилися невикористаними внаслідок повстання якобітів у 1745 році, і їх виділили на будівництво обсерваторії на Калтон-Гілл у місті.

Обсерваторію Шорта побудував Джеймс Крейг як неокласичну фортецю і вона стала першою будівлею обсерваторії того типу, який пізніше стали називати міською обсерваторією. Проте з фінансових причин була побудована лише перша із запланованих веж. Томас Шорт керував обсерваторією до своєї смерті в 1788 році. Пізніше була побудована друга обсерваторія в районі нинішньої будівлі Playfair.

Примітки

1. Clarke, Tristian (2004). Short James. Oxford Dictionary of National Biography (вид. онлайн). Oxford University Press. doi:10.1093/ref:odnb/25459. {{cite encyclopedia}}: Cite має пусті невідомі параметри: |HIDE_PARAMETER15=, |HIDE_PARAMETER13=, |HIDE_PARAMETER21=, |HIDE_PARAMETER30=, |HIDE_PARAMETER14=, |HIDE_PARAMETER17=, |HIDE_PARAMETER32=, |HIDE_PARAMETER16=, |HIDE_PARAMETER31=, |HIDE_PARAMETER9=, |HIDE_PARAMETER11=, |HIDE_PARAMETER4=, |HIDE_PARAMETER2=, |HIDE_PARAMETER18=, |HIDE_PARAMETER20=, |HIDE_PARAMETER5=, |HIDE_PARAMETER19=, |HIDE_PARAMETER38=, |HIDE_PARAMETER10=, |HIDE_PARAMETER33=, |HIDE_PARAMETER29=, |HIDE_PARAMETER28=, |HIDE_PARAMETER8=, |HIDE_PARAMETER26=, |HIDE_PARAMETER7=, |HIDE_PARAMETER23=, |HIDE_PARAMETER3= та |HIDE_PARAMETER12= (довідка) (Необхідна підписка або членство в публічній бібліотеці Сполученого Королівства .)
2. James Short's reflecting telescopes. National Museums Scotland (англ.). Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 26 листопада 2017.
3. IAU Minor Planet Center. minorplanetcenter.net. Процитовано 16 червня 2023.

Посилання

• Коротка біографія )
• Обсерваторія Томаса Шорта
• Джеймс Шорт, Національна біографія, Лондон 1885-1900.
• Телескоп, опис