Губський Богдан Володимирович

Народний депутат України
	3-го скликання
	4-го скликання
	5-го скликання
	6-го скликання

Богдан Володимирович Губський
Богдан Володимирович Губський
Народився	30 березня 1963 (62 роки); м. Київ
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	економіст, політик
Alma mater	Факультет комп'ютерних наук та кібернетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь	доктор економічних наук[d] (1998) і кандидат фізико-математичних наук (1989)
Науковий керівник	Редько Володимир Никифорович
Членство	Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання, Верховна Рада України IV скликання, Верховна Рада України III скликання і Національна спілка журналістів України
Посада	народний депутат України, народний депутат України, народний депутат України і народний депутат України
Партія	Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»
Нагороди
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Богда́н Володи́мирович Гу́бський (нар. 30 березня 1963, м. Київ) — український політик.

Народився в Києві у сім'ї високопоставленого військовослужбовця. Дитинство провів у Львові, де навчався в елітній школі.

Освіта

1985 року закінчив Київський університет ім. Шевченка, факультет кібернетики.

У 1989 захистив кандидатську дисертацію на тему «Реґуляторні програмні алґебри узагальнено обчислюваних функцій».

Докторська дисертація на тему «Інвестиційні процеси в умовах глобалізації (методологія системних досліджень і оптимізація)» 1998.

Депутатська діяльність

З березня 1998 по квітень 2002 — Народний депутат України 3-го скликання від СДПУ(о), № 9 в списку. На час виборів: голова ради директорів Українського промислово-фінансового концерну «Славутич» (Київ), член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності (з липня 1998), заступник голови Комітету з питань фінансів і банківської діяльності, член фракції СДПУ(о) (з травня 1998).
Народний депутат України 4 скликання квітень 2002 — квітень 2006, виборчий округ № 196, Черкаська область, самовисування. За 34.21 %, за наявності 12 суперників. На час виборів: народний депутат України, безпартійний. Член фракції «Єдина Україна» (травень — червень 2002), уповноважений представник групи «Народовладдя» (червень 2002 — травень 2004), співголова групи «Демократичні ініціативи Народовладдя» (травень — вересень 2004), голова фракції партії «Єдина Україна» (вересень 2004 — лютий 2006), член фракції Блоку Юлії Тимошенко (з лютого 2006), заступник голови Комітету з питань фінансів і банківської діяльності (з червня 2002).
Народний депутат України 5 скликання з квітня 2006 від Блоку Юлії Тимошенко, № 27 в списку. Член Комітету з питань європейської інтеграції.
У період здійснення депутатських повноважень Народного депутата України 6-го скликання з 23 листопада 2007 від Блоку Юлії Тимошенко, № 27 в списку, виключений з фракції 8 вересня 2010. Губський Богдан Володимирович був членом Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Згідно з даними протоколів засідань, упродовж 2011 року було проведено 27 засідань Комітету. Губський Богдан Володимирович був присутній на 1 засіданні Комітету, тобто на 4 % всіх засідань Комітету проведених у 2011 році.^[6]

10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики».
На Парламентських виборах в Україні 2012 р. балотувався по одномандатному виборчому округу № 197 (Соснівський район м. Черкаси, Золотоніський, Канівський, Черкаський райони Черкаської області) як самовисуванець. За попереднім підрахунком голосів по 197 виборчому округу перемогу отримував його опонент — Леонід Даценко^[7]. Підрахунок голосів супроводжувався скандалами та призначенням нового складу ОВК. Згодом ОВК назвала переможцем Богдана Губського^[8]. У підсумку ЦВК визнала, що встановити результати виборів у 197 окрузі неможливо^[9].

Трудова діяльність

З 1985 по 1996 — інженер, стажист-викладач, асистент, старший науковий співробітник, Київський університет ім. Т. Шевченка.
1992 — заступник голови спостережної ради страхової компанії «Омета-Інстер».
1992—1998 — заступник голови ради, Український кредитний банк.
1993—1998 — 1-й віцепрезидент, АТ «Футбольний клуб „Динамо“ Київ». Член Комісії з питань фінансової стабілізації при Президентові України (1993—1994).
1994—1998 — голова ради директорів, Український промислово-фінансовий концерн «Славутич».
1996 — контролює приватну «Українську аграрну біржу». Одночасно обіймає посаду держслужбовця — заступник голови Державної комісії з питань організації біржового сільськогосподарського ринку. У цей період левова частка зерна та цукру, вироблених українськими аграріями, реалізуються через «Українську аграрну біржу», на якій аграрії сплачували значні комісійні відсотки.
Член Ради підприємців при Кабінеті Міністрі України (1997—1999). Керівник депутатської групи ВР України з міжпарламентських зв'язків з США (1998—2002). Член Державної комісії з питань стратегії економічного і соціального розвитку (грудень 2001 — березень 2003). Голова партії «Єдина Україна» (з липня 2004), голова ВО «Батьківщина» у Київській області (до 2010 р.).
Член Експертної ради підприємців (з лютого 1998).

Журналістика та публіцистика

Член НСЖУ (з 1998). Лауреат премії ім. М. Островського (1987), Міжнародної премії ім. В. Винниченка (2000), Державної премії України в галузі науки і техніки (2002)^[10].
Автор понад 100 наукових праць, зокрема монографій: «Біржові технології ринку» (1997), «Національні інтереси в глобальному конкурентному середовищі» (1997, співавтор), «Інвестиційні процеси в глобальному середовищі» (1998), «Аграрний ринок» (1998), «Українсько-російські відносини: економічний аспект» (1999, співав.). Володіє англійською мовою.