Голстон

Голстон
Народився	23 квітня 1932(1932-04-23)[1][2]^[…] Де-Мойн, США[4]
Помер	26 березня 1990(1990-03-26)[1][2]^[…] (57 років) Сан-Франциско, Каліфорнія, США[5][6][4] ·злоякісна пухлина[5][6]
Країна	США
Діяльність	модельєр, художник з костюмів
Alma mater	Школа інституту мистецтв Чикаго^d і Benjamin Bosse High School^d
IMDb	ID 0357081
Медіафайли у Вікісховищі

Рой Голстон Фровік (англ. Roy Halston Frowick, 23 квітня 1932 — 26 березня 1990), відомий мононімно як Голстон — американський модельєр, що отримав світову популярність у 1970-х роках.

Його мінімалістські роботи, часто виконані з кашеміру або ультразамші, стали новим явищем на дискотеках середини 1970-х років та зумовили американську моду. Голстон був відомий тим, що створив розслаблений міський стиль одягу для американських жінок^[7]. Його часто фотографували в Studio 54 з його близькими друзями Лайзою Мінеллі, Бьянкою Джаггер, Джо Юлою і Енді Ворхолом^[8].

На початку 1950-х років, навчаючись у школі мистецтв інституту Чикаго, Голстон почав займатися дизайном і виготовленням жіночих капелюхів. Він набув відомих клієнтів і в 1957 році відкрив магазин на Магніфісент-Майл в Чикаго. Пізніше він став головним модельєром елітного нью-йоркський універмагу Bergdorf Goodman. Його слава зросла, коли він розробив дизайн капелюха-таблетки, який Жаклін Кеннеді одягла на інавгурацію свого чоловіка, президента Джона Ф. Кеннеді, в 1961 році. Наприкінці 1960-х років Голстон перейшов на жіночий одяг, відкривши бутік на Медісон-авеню в Нью-Йорк і запустивши лінію прет-а-порте. В 1980-х роках після кількох непродуманих ділових рішень Голстон втратив контроль над своїм будинком моди. Він помер від раку, викликаного СНіДом, в 1990 році у віці 57 років^[9][10].

Раннє життя

Рой Голстон Фровік народився 23 квітня 1932 року в Де-Мойні, Айова^[10], другим сином американського бухгалтера норвезького походження Джеймса Едварда Фровіка і його дружини Хеллі Мей (уродженої Холмс)^[11]. Голстон рано зацікавився шиттям і почав створювати капелюхи і переробляти одяг для своєї матері і сестри. Він виріс в Де-Мойні, а в віці десяти років переїхав в Евансвілл, Індіана. У 1950 році він закінчив середню школу Бенджаміна Боса. Він недовго вчився в Університеті Індіани, а потім вступив до Школи Чиказького інституту мистецтв^[8].

Кар'єра

Ранні роки

У 1952 році Голстон переїхав до Чикаго, де вступив на вечірні курси в Школу Чиказького інституту мистецтв і працював оформлювачем вітрин. У 1953 році він відкрив Капелюшний бізнес. Його першою клієнткою стала радіоактриса і комедіантка Френ Еллісон. Капелюхи Голстона також купували Кім Новак, Глорія Свенсон, Дебора Керр і Хедда Хоппер.

Перший великий успіх прийшов до Голстона, коли газета Chicago Daily News опублікувала невелику статтю про його капелюхи. У 1957 році він відкрив свій перший магазин на північній Мічиган-авеню. Саме в цей час він почав використовувати ім'я «Голстон». У дитинстві його називали Голстоном, щоб відрізняти себе від дядька Роя. Голстон переїхав до Нью-Йорку в кінці 1957 року і спочатку працював у модистки Ліллі Даше. Через рік він став со-дизайнером Даше, познайомився з кількома редакторами і видавцями світу моди і покинув студію Даше, щоб стати головним модистом універмагу Bergdorf Goodman^[9].

Популярність

Сукня-сорочка з ультразамши від Голстона, 1972

Голстон домігся великої слави після того, як розробив дизайн капелюха-таблетки, яку Жаклін Кеннеді наділу на президентську інавгурацію свого чоловіка в 1961 році, а коли він перейшов до створення жіночого одягу, Newsweek назвав його «головним модельєром Америки». Коли капелюхи вийшли з моди, Голстон перейшов до дизайну одягу, що стало можливим завдяки Естель Марш, мільйонерка з Амарілло, Техас . Місіс Марш була його єдиним фінансовим спонсором в цей період розвитку. Він відкрив свій перший бутік на Медісон-авеню в 1968 році. Колекція того року включала весільну сукню з темно-нефритового оксамиту для керівника рекламного відділу Мері Веллс Лоуренс. Лоуренс була одружена з генеральним директором компанії Braniff International Airways Хардінг Лоуренсом. Вона зіграла важливу роль в залученні Голстона в Braniff в 1976 році для розробки дизайну уніформи стюардес, пілотів, квиткових агентів і наземного персоналу^[9].

У 1969 році Голстон запустив свою першу лінію прет-а-порте — Halston Limited. Дизайн Голстона зазвичай був простим, мінімалістичним, але в той же час вишуканим, гламурним і зручним одночасно. Голстон любив використовувати м'які, розкішні тканини, такі як шовк і шифон. Пізніше він сказав Vogue, що позбувся « всіх зайвих деталей, які не працювали — бантів, які не зав'язувалися, гудзиків і блискавок, які не застібалися. Я завжди ненавидів те, що не працює»^[12].

Голстон змінив приталений силует і показав форму жіночого тіла, дозволивши природній течії тканини створити свою власну форму. Голстон говорив: «Штани дають жінкам свободу пересування, якої у них ніколи не було раніше. Їм не потрібно турбуватися про те, щоб сісти на низькі меблі або в низький спортивний автомобіль. Штани залишаться з нами на довгі роки — можливо, назавжди»^[13].

У бутік Голстона зверталися такі знаменитості, як Грета Гарбо, Бейб Пейлі, Анжеліка Х'юстон, Джин Тірні, Лорен Беколл, Марго Хемінгуей, Елізабет Тейлор, Бьянка Джаггер і близька подруга Голстона — Лайза Мінеллі. З 1968 по 1973 рік його лінія заробила приблизно 30 мільйонів доларів^[12]. У 1973 році Голстон продав свою лінію Norton Simon, Inc. за 16 мільйонів доларів, але залишився її головним дизайнером. Це дозволило йому отримати творчий контроль і практично необмежену фінансову підтримку. У 1975 році компанія Max Factor випустила перший однойменний аромат Голстона для жінок. До 1977 року продажі цього парфуму склали 85 мільйонів доларів^[14]. Протягом 1970-х років Голстон розширив свою лінію, включивши в неї чоловічий одяг, багаж, сумки, нижню і постільну білизну^[15]. Vogue пізніше зазначив, що Голстон несе відповідальність за популяризацію каптанів, матових суконь з джерсі і поліуретана в американській моді.

Пізні роки

У 1983 році компанія Halston підписала шестирічну Ліцензійну угоду з мережею роздрібної торгівлі J. C. Penney на суму 1 мільярд доларів. Лінія, названа Halston III, складалася з доступного одягу, аксесуарів, косметики та парфумерії вартістю від 24 до 200 доларів. У той час цей крок вважався суперечливим, оскільки жоден модельєр високого класу ніколи не ліцензував свій дизайн мережевому роздрібному магазину середньої цінової категорії. Хоча Голстон був радий угоді і вважав, що це тільки розширить його бренд, угода пошкодила його іміджу серед продавців модного одягу високого класу, які вважали, що його ім'я « подешевшало»^[16]. Bergdorf Goodman зняв лінію Halston Limited зі свого магазину незабаром після оголошення планів по створенню Halston III^[17]. Лінія Halston III для J. C. Penney була прийнята погано і в кінцевому підсумку була знята з виробництва, однак це відкрило шлях для інших дизайнерів високого класу в магазини різного цінового рівня.

У 1983 році компанія Halston Limited, що належала Norton Simon, Inc, була придбана Esmark Inc. Після цього придбання Голстон почав втрачати контроль над своєю компанією. У міру того, як лейбл переходив з рук в руки (ним володіли Playtex International, Beatrice Foods і ще чотири компанії)^[14], Голстон продовжував втрачати контроль і до 1984 року йому було заборонено створювати дизайни для Halston Enterprises. Шляхом затяжних переговорів Голстон намагався викупити свою компанію^[18]. Зрештою, Halston Enterprises була придбана Revlon у 1986 році. Голстон отримував зарплату від Revlon, але перестав створювати одяг для компанії, проте продовжував створювати одяг для сім'ї та друзів, зокрема, для Лайзи Мінеллі і Марти Грем. Після закінчення терміну контракту з Revlon він вів переговори про підписання нового контракту, але припинив переговори після того, як дізнався, що Revlon планує продовжити лінію без його участі. Лінія тривала з різними дизайнерами до 1990 року, коли Revlon припинив випуск одягу, але продовжив продавати парфуми Halston^[19].

Особисте життя

Постійним коханцем Голстона був художник венесуельського походження Віктор Гюго^[20]. Вони познайомилися, коли Гюго працював візажистом в 1972 році. У них зав'язалися відносини і Гюго періодично жив у будинку Голстона^[21]. Незабаром Голстон найняв Гюго на роботу в якості оформлювача вітрин. Їхні стосунки тривали трохи більше десяти років^[22].

Згідно The New York Times, у Голстона був роман з модельєром Луїсом Естевесом^[23].

Смерть

У 1988 році Хелстон здав позитивний аналіз на ВіЛ^[14]. Після того, як його здоров'я стало погіршуватися, він переїхав в Сан-Франциско, де за ним доглядала родина. 26 березня 1990 року він помер від саркоми Капоші, хвороби, викликаної СНіДом^[9]. Його останки були кремовані^[24].

Пам'ять

14 травня 2021 року відбулася прем'єра міні-серіалу «Голстон» від Netflix, заснованого на книзі «Просто Голстон» Стівена Гейнса. Роль модельєра виконав Юен Макгрегор^[25].

Примітки

1. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
2. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
3. Internet Broadway Database — 2000.
   d:Track:Q31964
4. Playbill Vault // Playbill — 1884. — ISSN 0551-0678
   d:Track:Q78790313d:Track:Q3392106
5. The New York Times // The New York Times / J. Kahn — Manhattan: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 1990. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
   d:Track:Q9684d:Track:Q6284490d:Track:Q11299d:Track:Q24743245d:Track:Q2529982d:Track:Q54837
6. Los Angeles Times // Los Angeles Times — El Segundo: 1990. — ISSN 0458-3035; 2165-1736
   d:Track:Q983859d:Track:Q188515
7. Caroline Leaper (6 січня 2021). 70s Fashion: The Moments That Defined Seventies Style. Marie Claire (англ.). Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
8. The Great Halston. PEOPLE.com (англ.). Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
9. Halston, 57, Icon of Fashion Industry, Dies. Los Angeles Times (амер.). 28 березня 1990. Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
10. Morris, Bernadine (28 березня 1990). Halston, Symbol of Fashion In America in 70's, Dies at 57. The New York Times. 0362-4331. Архів оригіналу за 21 червня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
11. Steven S. Gaines. Simply Halston : the untold story. — New York : Putnam, 1991. — 320 pages, 16 unnumbered pages of plates с. — ISBN 0-399-13612-6, 978-0-399-13612-2.
12. Halston. Vogue. Архів оригіналу за 13 серпня 2014. Процитовано 19 травня 2021.
13. Morris, Bernadine (4 грудня 1972). Pants Have Come a Long Way And They're Coming Further. The New York Times. 0362-4331. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
14. Halston: A Brand's Lifetime. Wall Street Journal. 9 вересня 2008. 0099-9660. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
15. The mad hatter - Telegraph. web.archive.org. 30 квітня 2015. Архів оригіналу за 30 квітня 2015. Процитовано 16 травня 2021.
16. Greg Petro. Retailer/Designer Collaborations -- The Missing Link. Forbes (англ.). Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 16 травня 2021.
17. Veronique Hyland, Veronique Hyland (12 травня 2010). Halston’s Penney’s Serenade. WWD (амер.). Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 16 травня 2021.
18. Kirby, David (5 квітня 1998). MAKING IT WORK; Dig Out the Ultrasuede! Halston's Coming Back. The New York Times. 0362-4331. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 16 травня 2021.
19. Hochswender, Woody (18 серпня 1990). Revlon Will Discontinue the Halston Label. The New York Times. 0362-4331. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 16 травня 2021.
20. New York Media LLC. [1] — New York Media, LLC, 1976-05-24. — 108 с. Архівовано з джерела 10 травня 2021
21. Steven Gaines. How Halston Became Halston. Vanity Fair (амер.). Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
22. Wendy Leigh. Liza : born a star. — Hingham, MA : Wheeler Pub, 1993. — 378 с. — ISBN 978-1-56895-010-5.
23. Jacobs, Alexandra (27 травня 2015). Luis Estévez, a CFDA Loss. The New York Times. 0362-4331. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
24. Gainesville Sun - Поиск в архиве Google Новостей. news.google.com. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
25. «Холстон»: Райан Мерфи наряжает Юэна Макгрегора в фэшн-икону 70-х и злит родственников. Газета.Ru (рос.). Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.