Головна Еміґраційна Рада

Головна Еміґраційна Рада

Дата заснування	1929
Дата ліквідації	1939
Мета діяльності	репрезентація української еміграції, захист загальнонаціонаних українських інтересів[1]
Голова	Олександр Лотоцький Олександр Шульгин
Ключові особи	Іларіон Косенко
Адреса	42 Rue Denfert-Rocbereau, Париж[2]

Головна Еміґраційна Рада^[3] (або Головна українська еміграційна рада) — представницький федеративний орган різних установ, організацій і політичних партій української еміграції в Європі й Азії в 1930-х роках^[4][5]. Постійна президія містилася в Парижі у Франції^[5]. Перший голова — Олександр Лотоцький, згодом — Олександр Шульгин, генеральний секретар — Іларіон Косенко^[4]. Перебувала під впливом уряду УНР на еміграції^[4]. Серед членів Ради — Микола Шумицький, Дмитро Геродот, генерали Олександр Удовиченко та Володимир Сальський^[1].

Історія

У 1928 році Український Допомоговий Комітет у Румунії на своїх річних зборах порушив питання про проведення загального українського еміграційного з'їзду^[1]. Проведенням такого з'їзду на пропозицію цього Комітету зайнялося Українське Об'єднання у Празі^[1]. На 1-й емігрантській конференції, яка пройшла 25–26 червня 1929 року у Празі у Чехословаччині, ухвалено рішення про створення Головної Еміґраційної Ради^[5][6]. На конференцію були запрошені незалежно від політичних поглядів різні емігрантські товариства з Польщі, Франції, Румунії, Чехословаччини, Бельгії, Люксембургу, Туреччини, Болгарії, Югославії, Шанхаю^[1].

У грудні 1929 року Рада висловила свій протест проти початку великих радянських репресій проти українських діячів^[3]. 24–25 вересня 1932 року у Празі пройшла 2-га конференція Головної Еміґраційної Ради^[6]. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років в Україні Рада була занепокоєна тяжким становищем українців в УСРР. У 1933 році вона звернулася Міжнародного комітету Червоного Хреста з проханням надати поміч Україні^[7], проте Червоний Хрест з політичних побоювань відповів відмовою^[8]. Головна Еміґраційна Рада від імені української діаспори зверталася також до інших міжнародних доброччиних організацій та впливових діячів із закликами створити Комітети для допомоги Україні чи організувати розслідування фактів голоду^[9][2][10]. Із запізненням Рада змогла провести 4 травня 1934 року благодійний базар у Парижі з продажу етнографічних речей, на якому змогла зібрати і відправити Комітету рятунку України у Львові близько 500 злотих^[11][10].

14-15 лютого 1934 року пройшла 3-тя конференція Головної Еміґраційної Ради^[1]. Рада припинила діяльність з початком Другої світової війни^[1].

Див. також

• Українська Парляментарна Репрезентація (Польща)
• Український громадський комітет рятунку України
• Світовий Конґрес Українців

Примітки

1. Перший Світовий Конґрес Вільних Українців. Матеріяли / Ред. Іван Сирник та ін. — Вінніпег : Секретаріят Світового Конґресу Вільних Українців, 1969. — С. 14-16.
2. Лист Головної Еміграційної Ради у Парижі із прикріпленням каблограми до президента Рузвельта Франкліна від 04 та 06.11.1933 року // Електронний архів Українського визвольного руху
3. Від Президії Головної Еміґраційної Ради до Української Еміґрації^{[недоступне посилання]}. 2.XII.29. Париж (ЦДАЗУ — Ф. 3. — Оп. 1. — Спр. 58. — Арк. 1)
4. Головна Еміґраційна Рада // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955. — Кн. 2, [т. 1] : А — Головна Руська Рада. — С. 395. — ISBN 5-7707-4049-3.
5. Прилуцький, 2004.
6. Власенко, 2010, с. 201.
7. Лист голови Головної Еміграційної Ради у Парижі до Д. Левицького - голови Громадського комітету допомоги страждальній Україні від 08.08.1933 року // Електронний архів Українського визвольного руху
8. Лист голови Головної Еміграційної Ради у Парижі до Громадянського комітету рятунку у Львові від 19.09.1933 року // Електронний архів Українського визвольного руху
9. Косенко І. Відозва Ґенерального секретаріяту Головної Еміґраційної Ради у Франції // За правду. — 1 жовтня 1933.
10. Лист голови Головної Еміграційної Ради у Парижі до Громадянського комітету рятунку у Львові із організаційним звітом від 20.12.1933 року // Електронний архів Українського визвольного руху
11. Лист голови Головної Еміграційної Ради у Парижі до Громадянського комітету рятунку у Львові від 07.05.1934 року // Електронний архів Українського визвольного руху

Джерела

• Власенко В. З історії організованого життя української політичної еміграції в Румунії у 1929–1932 рр. (за матеріалами Центрального державного архіву Болгарії) // Пам’ятки: археогр. щорічник. — К. : Держкомархів України, УНДІАСД, 2010. — Т. 11. — С. 185-202.
• Прилуцький В.І. Головна українська еміграційна рада // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.

Посилання

• Уряд УНР у екзилі в боротьбі за консолідацію української еміграції (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 12628. – Т. 2. – Арк. 270-273). szru.gov.ua. Служба зовнішньої розвідки України. 4/5/2021.