Головна Еміґраційна Рада[3] (або Головна українська еміграційна рада) — представницький федеративний орган різних установ, організацій і політичних партій української еміграції в Європі й Азії в 1930-х роках[4]. Постійна президія містилася в Парижі у Франції. Перший голова — Олександр Лотоцький, згодом — Олександр Шульгин, генеральний секретар — Іларіон Косенко[4]. Перебувала під впливом уряду УНР на еміграції[4]. Серед членів Ради — Микола Шумицький, Дмитро Геродот, генерали Олександр Удовиченко та Володимир Сальський[1].
Історія
У 1928 році Український Допомоговий Комітет у Румунії на своїх річних зборах порушив питання про проведення загального українського еміграційного з'їзду[1]. Проведенням такого з'їзду на пропозицію цього Комітету зайнялося Українське Об'єднання у Празі[1]. На 1-й емігрантській конференції, яка пройшла 25–26 червня 1929 року у Празі у Чехословаччині, ухвалено рішення про створення Головної Еміґраційної Ради. На конференцію були запрошені незалежно від політичних поглядів різні емігрантські товариства з Польщі, Франції, Румунії, Чехословаччини, Бельгії, Люксембургу, Туреччини, Болгарії, Югославії, Шанхаю[1].
У грудні 1929 року Рада висловила свій протест проти початку великих радянських репресій проти українських діячів[3]. 24–25 вересня 1932 року у Празі пройшла 2-га конференція Головної Еміґраційної Ради. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років в Україні Рада була занепокоєна тяжким становищем українців в УСРР. У 1933 році вона звернулася Міжнародного комітету Червоного Хреста з проханням надати поміч Україні[7], проте Червоний Хрест з політичних побоювань відповів відмовою[8]. Головна Еміґраційна Рада від імені української діаспори зверталася також до інших міжнародних доброччиних організацій та впливових діячів із закликами створити Комітети для допомоги Україні чи організувати розслідування фактів голоду[9][2][10]. Із запізненням Рада змогла провести 4 травня 1934 року благодійний базар у Парижі з продажу етнографічних речей, на якому змогла зібрати і відправити Комітету рятунку України у Львові близько 500 злотих[11][10].
14-15 лютого 1934 року пройшла 3-тя конференція Головної Еміґраційної Ради[1]. Рада припинила діяльність з початком Другої світової війни[1].
Див. також
Примітки
Джерела
Посилання