Гепатит А

Гепатит А
Жовтяниця — жовте забарвлення склер. Є частим проявом вірусних гепатитів, у тому числі й гепатиту А. Жовтяниця — жовте забарвлення склер. Є частим проявом вірусних гепатитів, у тому числі й гепатиту А.
Спеціальність	інфекційні хвороби
Симптоми	гепатит[1], нудота[1], блювання[1], гарячка, нездужання, жовтяниця і анорексія
Причини	вірус гепатиту А
Метод діагностики	ІФА і ПЛР
Ведення	детоксикація і ентеросорбент
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	1E50.0
МКХ-10	B15
МКХ-9	070.0 , 070.1
DiseasesDB	5757
MedlinePlus	000278
eMedicine	med/991 ped/977
MeSH	D006506
SNOMED CT	40468003
Hepatitis A у Вікісховищі

Гепати́т А (іноді Вірусний гепатит A, застарілі назви: хвороба Боткіна, яка використовувалась виключно в СРСР^[2], інфекційний гепатит, епідемічний гепатит) — гостра інфекційна хвороба з ураженням печінки, яка передається фекально-оральним механізмом передачі інфекції. Хвороба є одним з п'яти відомих вірусних гепатитів, куди ще відносять гепатит B, C, D та E.

Хвороба поширена в усіх країнах світу^[3], але через наявність високоефективної вакцини у багатьох країнах розвиненої медицини захворюваність зведена практично нанівець. Переважно у країнах третього світу хворіють діти та молоді люди.

У багатьох випадках захворювання перебігає майже або зовсім безсимптомно, особливо у дітей та молодих людей.^[4] Інкубаційний період становить від двох до шести тижнів.^[5] Якщо симптоми з'являються, вони, як правило, зберігаються протягом 1-4 тижнів у неускладнених випадках. Спостерігають нетривалу гарячку у перші 3 дні хвороби, слабкість, зниження апетиту, жовтяницю, в тяжких випадках — може бути блювання, біль у животі.^[4] Гостра печінкова недостатність виникає казуїстично серед людей з фоновими тяжкими хворобами.^[4]

Актуальність

Актуальність гепатиту A визначається повсюдним поширенням вірусу, відсутністю чіткої тенденції до зниження захворюваності, у багатьох країнах нерозвиненої економіки засобів експрес-діагностики і специфічної профілактики, значними соціально-економічними збитками. Ця хвороба є складною і актуальною проблемою світової системи охорони здоров'я, оскільки це одне з найпоширеніших інфекційних захворювань людства. ВООЗ вважає, що в світі щорічно відбувається 1,4-1,5 млн випадків з явною жовтяницею, саме які й реєструють системи охорони здоров'я країн. Епідемії гепатиту А можуть носити експлозивний характер, при цьому іноді здатні заразитися сотні тисяч людей. Є думка, що хвороба спричинює до 10 тисяч смертей щорічно переважно в південних країнах з великими санітарними проблемами.

За даними ВООЗ загальний показник захворюваності гепатитом А в Україні на 100 тисяч населення перевищує показник захворюваності в західних європейських країнах в 10-25 разів. При економічній ситуації, яка склалася в Україні, прогнозується подальше зростання захворюваності. Динаміка її в нашій країні відображає особливості некерованої інфекції з періодичними підйомами і спадами. Високий рівень захворюваності в Україні пов'язаний з незадовільним санітарним станом населених пунктів, каналізаційних очисних споруд, порушенням санітарних вимог на підприємствах торгівлі, громадського харчування і в навчальних закладах, а також з інтенсифікацією забруднення навколишнього середовища та екологічною незахищеністю ґрунтових вод, якими користується основна маса сільського населення, відсутністю повноцінної вакцинації. Різке погіршення епідеміологічної ситуації відбулося в багатьох регіонах з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році.

Етіологія

Вірус гепатиту A при електронній мікроскопії

Збудник хвороби гепатовірус A (англ. Hepatovirus A (HAV)) належить до позитивно спрямованих одноланцюгових РНК-вірусів роду Hepatovirus родини Пікорнавірусів. Хоча є багато властивостей вірусу, які відрізняють його від інших пікорнавірусів, він має ряд спільних рис з іншими членами родини Picornaviridae, як то з роду Aphthovirus (вірус ящуру) і Cardiovirus (вірус енцефаломіокардиту). Його геномна організація також подібна до всіх інших пікорнавірусів, включаючи представників роду Enterovirus (наприклад, поліовірус) і Rhinovirus. Проте вірус гепатиту А класифікують як типовий вид окремого роду Hepatovirus. Взагалі класифіковано 13 видів роду Hepatovirus, які уражають ще й кажанів, гризунів, їжаків і землерийок.

Описано один серотип і шість різних генотипів цього вірусу (три людських і три мавпячих). Генотипами людини є I—III. Описано шість їхніх підтипів (IA, IB, IIA, IIB, IIIA, IIIB). Генотипами мавп є IV—VI. Більшість людських ізолятів мають генотип I. Серед ізолятів генотипу I більшість становить підтип IA.

У людей реплікація вірусу залежить від поглинання гепатоцитами та синтезу там, а збірка відбувається виключно в цих клітинах печінки.

Вірус стійкий у довкіллі: за кімнатної температури може зберігтися впродовж кількох тижнів, за температури 40°С — кілька місяців. За температури 100°С гине тільки через 5 хвилин. Швидко інактивується під дією УФО, звичайних дезінфікційних засобів. Виявляється в сироватці крові, жовчі, калі заражених наприкінці інкубаційного, продромальному і початковій фазі розпалу, вкрай рідко в пізніші терміни. Вірус може культивуватися in vitro в різних лініях епітеліальних клітин. До вірусу, окрім людини, чутливі деякі види мавп як-от шимпанзе, мармозети тощо.

Епідеміологічні особливості

Джерелом збудника є хворий. Виділення вірусу йде з фекальними масами. В 1 грамі фекалій містититься до 10⁸ вірусних частинок. Ще за 2 тижні до перших проявів хвороби збудник починає виділятися з фекаліями у довкілля, пацієнт стає заразним наприкінці інкубаційного періоду (як правило ще до встановлення діагнозу), в дожовтяничному періоді та на початку періоду розпалу хвороби — у перші кілька днів після появи жовтяниці. Впродовж такого ж періоду часу спостерігається виділення збудника і при безжовтяничному клінічному перебігу захворювання.

Збудник потрапляє в організм людини завдяки фекально-оральному механізму передачі інфекції шляхом споживання їжі або води, забрудненої інфікованими випорожненнями, в побуті.^[4]Додатковими механічними переносниками є мухи, таргани. Вкрай рідко можливий гемоконтактний механізм передачі при випадковій трансфузії крові від донора, який знаходиться в інкубаційному періоді гепатиту А.

Природна сприйнятливість людини висока, практично стовідсоткова. Захворювання зустрічається у вигляді спорадичних випадків або виникають епідемії. У країнах, які розвиваються близько 90 % дітей інфікуються до настання десяти років, тому мають імунітет до хвороби у дорослому віці.^[6] В Україні підвищення захворюваності спостерігається в літньо-осінній період, зокрема й через активність у цю пору року мух, які здатні передати збудника на кінцях своїх лапок.механічно иний фактор передачі. Часто виявити джерело інфекції у спорадичних випадках не вдається. Поширенню хвороби сприяють перенаселеність, недотримання правил гігієни та антисанітарні умови. Дуже високим є передавання всередині сім'ї. До груп високого ризику зараження відносять осіб, які працюють з дітьми, медичний персонал.

Для різних географічних регіонів характерні високий, середній і низький рівень поширеності гепатиту A. Високий є в країнах з дуже поганими санітарно-гігієнічними умовами, де ризик захворюваності впродовж усього життя перевищує 90 %. Більшість випадків інфікування буває в дитинстві, й інфіковані діти не відчувають помітних клінічних проявів. Епідемії відбуваються зрідка, так як інші діти і дорослі, значною мірою, мають імунітет. Показники захворюваності в цих регіонах низькі. Середній спостерігається у країнах, які розвиваються, з перехідною економікою та регіонах з мінливими санітарно-гігієнічними умовами, де діти переважно не інфекуються в ранньому дитинстві. Але ці ліпші економічні та санітарно-гігієнічні умови можуть призвести до вищіх показників захворюваності, тому що випадки інфікування відбуваються в старших вікових групах, де й спостерігаються жовтяничні форми гепатиту A, можуть виникати серйозні спалахи захворювання. Низький є у розвинених країнах з добрими санітарно-гігієнічними умовами, показники гепатиту A низькі. Випадки захворювання можуть спостерігатися серед підлітків та дорослих людей з груп високого ризику — споживачів ін'єкційних наркотиків, гомосексуалістів (анально-оральний шлях передачі), при гетеросексуальних орально-анальних контактах, в осіб, які мандрують в регіони високого ризику, а також в ізольованих популяціях, таких як, зокрема, деякі релігійні громади.

Після перенесеного захворювання, у пацієнта формується стійкий довічний імунітет, який захищає від повторного інфікування на все життя.^[7] Безсимптомні форми хвороби формують менш напружений імунітет. Хронічні форми гепатиту А і вірусоносійство не зустрічаються. Широке поширення гепатиту А призводить до формування значного прошарку імунного населення, що визначає періодичність підйомів захворюваності з інтервалами 5-20 років.

Патогенез

Вхідними воротами для вірусу служать слизові оболонки ротоглотки і тонкої кишки. Після зараження вірус гепатиту A з кишки проникає в кров і далі в печінку, де після фіксації на рецепторах гепатоцитів проникає всередину цих клітин. Під час первинної реплікації значних змін гепатоцитів не відбувається. Нові покоління вірусів виділяються в жовчні канальці, згодом — в кишку і виходять з фекаліями назовні. Частина вірусів проникає в кров, зумовлюючи появу інтоксикаційних проявів переджовтяничного періоду.

Проникнення вірусу згодом до гепатоцитів і його реплікація спричинює порушення функції мембран клітин і внутрішньоклітинного метаболізму, розвиток цитолізу і дистрофії цих клітин. З пошкоджених гепатоцитів вірус з жовчю потрапляє в кишку і виділяється з фекаліями з організму. Найімовірніше, що пошкодження гепатоцитів зумовлюють клітинні цитотоксичні імунні реакції та пряма цитопатична дія вірусу на ці клітини. У пацієнтів виявлено значне пошкодження периферії часток печінкової паренхіми з інтенсивною клітинною лімфомоноцітарною інфільтрацією, виразними ознаками холестазу, проліферацію та активізацію зірчастих клітин Купфера. Внаслідок патологічних звін морфології печінкової тканини формуються клініко-біохімічні синдроми: цитолітичний, мезенхімально-запальний і холестатичний.

Хвороба має самолімітуючий характер, йде з минущими структурно-функціональними змінами печінки, проте для повного відновлення гепатоцитів необхідно кілька тижнів, а для поновлення повної цитоархітектоніки печінки — кілька місяців.

Вже в інкубаційному періоді виявляються специфічні IgМ, тривалість його залежить від індивідуальних особливостей імунної відповіді та інфікувальної дози. У разі швидкого збільшення титрів IgМ жовтяниця не формується. Внаслідок комплексу імунних реакцій: посилення продукціі інтерферона, активації природних та антитілозалежних кілерів, продукції антитіл у більшості випадків досить швидко блокується реплікація збудника і припиняється його поширення на неуражені гепатоцити, відбувається антитілозалежний лізис інфікованих печінкових клітин натуральними кілерами, що призводить до знищення збудника і протягом 2-3 тижнів відбувається одужання.

Вірусоносійство чи хронічні форми при гепатиті А не формуються. Прогресуючі та блискавичні форми ураження печінки в осіб, інфікованих вірусом гепатиту А, пов'язують з додатковою вірусною інфекцією (гепатит В чи С тощо) і наявністю таких чинників як токсичні речовини, зрушення імунної системи тощо.

Клінічні прояви

Згідно з МКХ-10 в розділі I «Деякі інфекційні та паразитарні хвороби» в блоці «Вірусні гепатити» вирізняють «Гострий гепатит А» (В15), всередині якого виділяють «гепатит А з комою» (В15.0) та «гепатит А без коми» (В15.9). У МКХ-11 розділі I «Деякі інфекційні та паразитарні хвороби» в блоці «Вірусні гепатити» вирізняють «гострий гепатит А» (1E50.0). Також є «вірус гепатиту А» (XN40D).

Клінічні прояви характеризуються циклічністю перебігу, інтоксикаційним синдромом, клініко-лабораторними ознаками порушення функції печінки й, не завжди, жовтяницею. Розрізняють інапарантний і маніфестний клінічний перебіг гепатиту А.

У більшості випадків хвороба перебігає безсимптомно, виявлення такого перебігу за допомогою фізикального обстеження неможливо без епідеміологічних факторів й ґрунтується виключно на результатах лабораторного обстеження. Для маніфестних випадків гепатиту А притаманна циклічність з послідовністю кількох періодів: інкубаційного, дожовтяничного, жовтяничного (розпалу) і реконвалесцентного. Інкубаційний період як правило триває 30 днів, коливання можливі в інтервалі від 15 до 50 днів. Чим коротший цей період, тим більшою була доза вірусу, яка інфікувала.

Дожовтяничний (переджовтяничний) період триває від 1-2 днів до 2-3 тижнів від перших проявів захворювання до появи жовтяниці. Починається гостро, з ознаками «грипоподібного» (псевдогрипозного), диспепсичного, астеновегетативного клінічних синдромів. При «грипоподібному» синдромі відбувається швидке підвищення температури тіла до високих цифр, з'являється головний біль, ломота в тілі, розбитість. Гарячка триває 1-5 днів, всі інші клінічні прояви цього синдрому закінчуються одночасно з нею. При диспепсичному синдромі знижується апетит, можлива нудота, рідше блювання, тяжкість, дискомфорт, навіть біль в епігастрії та правому підребер'ї. У курців пропадає тяга до тютюну. Астеновегетативному синдрому притаманні загальна слабкість, втрата працездатності, дратівливість чи байдужість, стійке безсоння або ж, навпаки, сонливість. Часто відбувається одночасна наявність цих синдромів у дожовтяничному періоді з переважанням в клінічньому перебігу того чи іншого. Дожовтяничний період гепатиту А триває 2-10 днів і переходить в жовтяничний.

Профілактика

Вакцина проти гепатиту А є ефективним засобом запобігання хвороби.^[4][8] У деяких країнах зазвичай рекомендують проводити вакцинацію дітей, а також людей з високим ризиком інфікування, яким ще не зроблено щеплення.^[4][6] Судячи з наявних даних, вакцинація захищає від інфікування протягом усього життя людини.^[4] Іншими запобіжними заходами є миття рук та правильно оброблена їжа.^[4]

Всесвітній день боротьби з вірусними гепатитами

Всесвітній день боротьби з вірусними гепатитами відзначається щорічно 28 липня і покликаний інформувати населення про вірусні гепатити.^[6]

Див. також

• Гепатит B
• Гепатит E
• Вірус гепатиту A

Примітки

1. Disease Ontology — 2016.
   d:Track:Q4117183d:Track:Q5282129
2. Інфекційний характер хвороби в Російській імперії вперше встановив Сергій Боткін (1883); до того хвороба була відома в країні під назвою «катаральна жовтяниця» і вважалась незаразною.
3. Ryan KJ, Ray CG (editors) (2004). [{{[[Шаблон:Назва шаблону|]]}}https://archive.org/details/sherrismedicalmi0000unse_q1i3 Sherris Medical Microbiology] (вид. 4th). McGraw Hill. с. 541–4. ISBN 0-8385-8529-9.
4. Matheny, SC; Kingery, JE (1 грудня 2012). Hepatitis A. Am Fam Physician. 86 (11): 1027—34, quiz 1010–2. PMID 23198670. Архів оригіналу за 9 березня 2014. Процитовано 30 вересня 2015.
5. Connor BA (2005). Hepatitis A vaccine in the last-minute traveler. Am. J. Med. 118 (Suppl 10A): 58S—62S. doi:10.1016/j.amjmed.2005.07.018. PMID 16271543.
6. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою WHO2013 не вказано текст
7. The Encyclopedia of Hepatitis and Other Liver Diseases. Infobase. 2006. с. 105. ISBN 9780816069903. Архів оригіналу за 2 травня 2020. Процитовано 30 вересня 2015.
8. Irving, GJ.; Holden, J.; Yang, R.; Pope, D. (2012). Hepatitis A immunisation in persons not previously exposed to hepatitis A. Cochrane Database Syst Rev. 7: CD009051. doi:10.1002/14651858.CD009051.pub2. PMID 22786522.

Джерела

• Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина» (4 видання, перероблене і доповнене). — 2022. — 464 С.; кольор. вид. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-909-8 / С. 236—240
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• WHO. Key facts. Hepatitis A. 20 July 2023 [1] (англ.)
• Richard K Gilroy. Hepatitis A. Updated: May 08, 2019. Medscape. Drugs & Diseases. Gastroenterology.(Chief Editor: BS Anand) [2](англ.)