Після закінчення льотної школи в кінці 1942 року зарахований в 6-у ескадрилью 52-ї винищувальної ескадри. Учасник Німецько-радянської війни. Свою першу перемогу здобув 21 квітня 1943 року, збивши Іл-2. До кінця року на його рахунку було 52 повітряних перемоги (26 липня і 4 серпня збив по 4 літаки). 7 травня 1944 року протягом одного дня збив 6 радянських літаків (загальний рахунок його перемог досяг 82), а 8 червня — 5 (загальний рахунок — 101). 23 серпня 1944 року його літак був підбитий в Румунії американськими винищувачами. Останню перемогу здобув 16 квітня 1945 року. У квітні переведений спочатку в 7-у винищувальну ескадру, а потім — в 44-е винищувальне з'єднання. Всього за час бойових дій здійснив 520 бойових вильотів і збив 104 літаки противника, з них 103 — на радянсько-німецькому фронті. Після закінчення війни постійно хворів і зрештою помер від наслідків отриманих в боях поранень.
Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. М.: Яуза-Пресс, 2005, ISBN 5699137688
Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
Patzwall K.D., Der Ehrenpokal für besondere Leistung im Luftkrieg, Studien zur Geschichte der Auszeichnungen, Band 6, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2008, ISBN 978-3-931533-08-3
OBERMAIER, E., Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe, Hoffmann, 1989.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
