Вороши́ловський район — центральний адміністративний район Донецька, розташований на правому березі річки Кальміус (Нижньокальміуського водосховища) між, власне, Кальміусом та міськими ставками, що на його притоці, річці Бахмутка (Скоморошина). Площа району — 9,8 км², населення — 94 228 осіб (2001). Названо на честь Климента Єфремовича Ворошилова.
Заснований 1973 року. Виділений зі складу Калінінського району Донецька, ставши центральним районом міста як в географічному, так і економіко-політичному та соціокультурному плані.
Межує на півночі з Київським, сході — Калінінським, півдні — Ленінським, заході — Куйбишевським районами Донецька.
За даними перепису 2001 року населення району становило 94 228 осіб.
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[1]:
У районі містяться всі центральні міські та обласні органи управління Донецька і Донецької області:
Пам'ятники на території Ворошиловського району за роком встановлення:
У Ворошиловському районі базується керівництво Донецького наукового центру НАН України і МОН України, що складається з 10 установ НАН України, зокрема на території району:
Забудова району на 90 % багатоповерхова. Приватні будинки залишились на північному сході і півдні району. Але їх поступово заміняють елітні житлові і офісні будівлі.
У Ворошиловському районі дотримана практично сувора прямокутна мережа вулиць — ті, що йдуть з півдня на північ називаються саме вулицями (раніше — лініями), з заходу на схід — проспектами. Але є досить не значні виключення, пов'язані із природним рельєфом уздовж узбережжя Кальміусу.
Південний автовокзал — головний автобусний міжміський хаб міста. Сполучає місто, переважно, з місцями відпочинку на узбережжі Азовського моря.
Автостанції «Критий ринок», «Центр» — автостанції міського і приміського сполучення, обслуговують міські маршрути та маршрути до прилеглих населених пунктів.