Багато нелегких та багатостраждальних подій відбулося за 850 років існування міста. Його вигідне географічне положення, торговельне значення ставали приводом для спустошливих нападів, боротьби за устилузьку землю.
У 1240 році орди Батия захопили та майже повністю зруйнували місто. В період литовсько-польського панування на Волині Устилуг був володінням багатьох феодалів, міжусобиці між якими дуже перешкоджали розвитку міста.
У 1595 році українське населення міста підтримало селянсько-козацькі загони Наливайка в боротьбі проти панщини. Жителі міста взяли активну участь у національно-визвольній війні українського народу під проводом Богдана Хмельницького у 1648—1654 роках. В 1812 році, під час навали наполеонівських військ, Устилуг знову стає ареною воєнних дій.
Наприкінці XIX — на початку XX століття з історією міста тісно пов'язане ім'я Ігоря Федоровича Стравінського — всесвітньо відомого композитора, який жив і працював у цьому мальовничому місті. Неподалік з будинком Стравінського знаходився будинок Белянкіна, випускника Філадельфійського суднобудівного університету, капітана I рангу. Багато зусиль доклали Белянкіни для соціального розвитку міста. Тут була заснована лікарня на 25 ліжок, в якій надавались безкоштовна медична допомога робітникам, для їх дітей була відкрита школа.
Устилузька земля стала благодатною не тільки для творчості і праці відомого композитора, тут народилась заслужений діяч науки, член — кореспондент Академії медичних наук Олена Хохол.
З січня 1940 року Устилуг став на короткий час районним центром.
За 5 км від м. Володимира — Волинського, на південь, на гористому, лівому березі р. Луги в селі Зимне стоїть величний православний монастир.
В 988 році великий князь Володимир прийняв православне християнство з Греції, а охрестивши свій народ, почав будувати церкви, храми та училища. Збудував князь церкви та заклав єпископство у місті Володимирі, котре було назване в честь князя. Село Зимне було тоді передмістям великого міста, де постійно знаходився князь.
Монастир прославився чудесами від чудотворного образу і святим життям Зимненських ченців.
В Зимненському монастирі проживали перші Волинські святі — Стефан (1091—1094 р.), І.Амфілохий (1105—1121 р.), що були тут єпископами. Побував в Зимненському монастирі і преп. Нестор-літописець, який був пострижеником єпископа Стефана і в 1097 р. був у Володимирі «смотренія раді училищ і постановленія учителя». В свій час тут був ігуменом Ніфонт, з часом єпископ Новгородський, продовжувач літопису преп. Нестора від 1116 до 1157 рр., славний захисник церковних канонів.
У цьому монастирі похоронені два православні Володимирські єпископи: Іосаф і Василій за часу володарювання Данила Романовича (1222—1266).
Проходили століття, церкви приходили в занепад, тільки зусилля православного люду Волині знову поставили його на належну висоту, а був час, коли його навіть зрівнювали з Київським Печерським монастирем і називали Печерським монастирем на Святій Горі.
У 1795 році, спочатку як парафіяльну церкву, а потім як дочірній монастир від Корецького жіночого, його передали православним.
У 1861 році відновлено церкви, а в 1892 до Зимненської обителі переведено черниць з Корецького монастиря. Монастир, заснований князем Володимиром, почав заново своє існування, тепер на правах жіночого.
6 вересня 1990 року єпископ Волинський і Луцький Варфоломій освятив погост, стіни монастиря.
25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Володимир-Волинського району було створено 67 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 77,13 % (проголосували 15 933 із 20 656 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 47,40 % (7 553 виборців); Юлія Тимошенко — 21,45 % (3 417 виборців), Олег Ляшко — 15,65 % (2 493 виборців), Анатолій Гриценко — 6,80 % (1 083 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,53 %.[5]
.svg){kind=small}
