Заславське намісництво було утворене указом імператриці Катерини ІІ від 13 (24) квітня1793 року[1]. Воно займало територію східної Волині і було назване за іменем міста Заслав. До намісництва увійшли землі ліквідованих Волинського воєводства і північні частини Київського воєводства. Резиденція генерал-губернатора розташовувалася в містечку Лабунь Заславського повіту.
У межах намісництва було залишено чинність польського законодавства, зокрема Литовського статуту. Ліквідовувалися лише найбільш застарілі середньовічні правові норми, скасовувалася смертна кара. Більшість місцевих чиновників залишалася на державній службі. Вищі щаблі адміністративної влади зайняли російські чиновники.
Волинське намісництво
5 (16) липня1795 року Заславське намісництво перейменували на Волинське[2]. Адміністративний центр перенесли до міста Звягель, яке з цієї нагоди перейменоване на Новоград-Волинський (тимчасово його адміністративні установи були розташовані у Житомирі).
Царат проводив тут посилену політику русифікації та уніфікації, намагаючись привести новоприєднані землі до цілковитої відповідності з устроєм великоросійських губерній «в усіх галузях життя». Намісник підпорядковувався мінському, волинському і подільському генерал-губернаторові.
У ході впровадження на українських землях імперських структур влади Волинське намісництво, відповідно до указу імператора Павла I від 12 (23) грудня1796 року, ліквідовано[3]. Територію Радомисльського повіту включено до Київської губернії, решту повітів — до новоствореної Волинської губернії.
↑Указ № 17.112 // ПСЗРИ, І, 1830, Т. 23, С. 417—419. На сторінці 417 23-го тому збірника законів Російської імперії помилково вказана дата 23 квітня, однак на останній сторінці в переліку виявлених помилок сказано «На стран. 417, во 2 столб. строка 36: АпрѢля 23 читай АпрѢля 13», у томі 41 для цього закону також вказано дата 13 квітня.
↑Указ № 17.352 // ПСЗРИ, І, 1830. Том 23, С. 727—728.
↑Указ № 17.634 // ПСЗРИ, І, 1830, Т. 24, С. 229—230.
Григорьев В. А. Реформа местного управления при Екатерине II. Учреждение о губерниях 7 нояб. 1775 г. — Санкт-Петербург: Рус. скоропеч., 1910. — 396 с. (рос.)
Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Волинська область [Архівовано 14 вересня 2021 у Wayback Machine.] / Гол. ред. кол.: Тронько П. Т. (гол. Гол. редкол.), Бажан М. П., Білогуров М. К., Білодід I. K., Гудзенко П. П., Дерев'янкін Т. І., Касименко О. К. (заст. гол. Гол. редкол.), Кондуфор Ю. Ю., Королівський С. М., Кошик О. К., Мітюков О. Г., Назаренко І. Д., Овчаренко П. М., Пилькевич С. Д., Ремезовський Й. Д. (заст. гол. Гол. редкол.), Слабєєв І. С. (відп. секр. Гол. редкол.), Цілуйко К. К.; Ред. кол. тому: Клімаш І. С. (гол. редкол.), Алексєєва Н. Л. (заст. гол. редкол.), Вербівська А. І., Гайдай І. С., Гордон Й. Б., Замлинський В. О., Ілляшенко Я. Є. (відп. секр. редкол.), Кашевський П. В., Минаєва Л. М., Михайлюк О. Г., Мишко Д. І., Оксенюк P. Н. (заст. гол. редкол.), Павлій П. Д., Сергєєв М. Ф., Сподаренко І. В., Ткачук Ф. І., Царенко М. О. АН УРСР. Інститут історії. — К.: Головна редакція УРЕАН УРСР, 1970. — 767 с.
Институт генерал-губернаторства и наместничества в Российской Империи: в 2 т. — Т. 1. Санкт Петербургский государственный университет. Юридический факультет. — Санкт-Петербург, 2001. — 512 с. (рос.)