PROFILBARU.COM

	Волинська височина
Країна	Україна

Воли́нська височина́ — слабкохвиляста височина на заході України^[1]. Волинську височину разом із Подільською часто розглядають як єдину Волино-Подільську височину^[2].

Розташування

Волинська височина лежить у межах Волинської, Рівненської і, частково, північних частин Львівської та Хмельницької областей, а також, частково, Люблінського воєводства (Польща). Простягається від річки Західний Буг до річки Корчик на Хмельниччині (притока річки Случ) майже на 200 км. Ширина Волинської височини — 40—50 км.

На півночі уступом заввишки 30—50 м обривається до Поліської низовини. На півдні Волинська височина відокремлена невеликим уступом від рівнини Малого Полісся.

Рельєф

Середня висота Волинської височини — 220—250 м, найбільша — 361 м (Повчанська височина). Переважає увалисто-балковий рельєф. Розвинутий карст.

Річковими долинами Бугу, Стиру, Горині та їхніх приток Волинська височина розчленована на окремі ділянки, серед яких:

Геоструктура

Основою Волинської височини є відкладення крейдового періоду, на заході під крейдовими відкладеннями залягають кам'яновугільні поклади Львівсько-Волинського вугільного басейну.

На межиріччях розвинені лесоподібні суглинки, у західній частині під ними трапляються відкладення Дніпровського (максимального) зледеніння. На Волинській височині переважають лісостепові ландшафти.

Промислове значення мають такі корисні копалини: крейда, кам'яне вугілля, торф, вапняки, глини.

Рослинність

Рослинність Волинської височини переважно лісостепова. Ліси (здебільшого грабові, дубові та дубово-соснові) збереглися фрагментарно. Вони становлять приблизно 9 % площі височини.

Охорона природи

У межах Волинської височини розташовані природоохоронні території: Дермансько-Острозький національний природний парк, заказник Вишнева Гора та інші.

Див. також

Джерела

↑ Волинська височина // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1978. — Т. 2 : Боронування — Гергелі. — С. 367.
↑ Коротун І. М. Фремд Г. М. Волинська височина // Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1989. — Т. 1 : А — Ж. — С. 209. — 416 с. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-005-0.

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.

Література

Бондарчук В. Г. Геоморфологія УРСР. — Х. : Радянська школа, 1949. — 246 с.
Дмітрієв М. І. Геоморфологія УСРР. — Х. : Радянська школа, 1936.
Заставний Ф. Д. Географія України. У 2-х кн / Ред. M. П. Парцей. — Л. : Світ, 1994. — 472 с. — ISBN 5-7773-0043-8.
Стецюк В. В. Екологічна геоморфологія України: навчальний посібник. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 367 с.
Рельєф України. Навчальний посібник / Ред. Стецюк В. В. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 688 с.
Цись П. М. Геоморфологія УРСР. — Л., 1962.
Волинська височина: головні риси геологічної будови та рельєфу / А. Богуцький, Б. Голуб, М. Ланчонт // Проблеми середньоплейстоценового інтергляціалу: матеріали XIV українсько-польського семінару (Луцьк, 12–16 вересня 2007 р.) / Львівський нац. ун-т ім. І. Франка, Волинський держ. ун-т ім. Л. Українки, НАН України, Ін-т геологічних наук, Рівненська геологічна експедиція, Комітет досліджень антропогену, редкол.: А. Богуцький, П. Гожик, М. Ланчонт [та ін.]. — Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2007. — С. 6–10.

(рос.) Шнюков Е. Ф., Чекунов А. В., Вилов О. и др. Природа Украинской ССР. Геология и полезные ископаемые. — К. : Наукова думка, 1986. — 184 с.
(рос.) Маринич А. М., Пащенко В. М., Шищенко П. Г. Природа Украинской ССР. Ландшафты и физико-географическое районирование. — К. : Наукова думка, 1985. — 224 с.
(рос.) Геоморфология Украинской ССР / Под общ. ред. И. М. Рослого. — К. : Вища школа, 1990. — 287 с.