Султанат Верхня Яфа (араб.سلطنة يافع العليا) — арабська держава, що існувала у північно-східній частині нинішньої мухафази Лахдж в Південному Ємені (з XVIII століття до 1967). Шейх Верхньої Яфи прийняв титул султана близько 1800. На чолі султанату стояла династія Аль-Хархара (англ.Harharah).
Столицею Султанату Верхня Яфа було місто Махджаба (англ.Mahjaba).
Історія султанату
Марка Султанату Верхня Яфа, 1967
Шейхи з клану Аль-Хархара племені Яфа панували на території Верхньої Яфи з початку XVIII століття. Близько 1800 шейх Кахтана I бін Умар з клану аль-Хархара прийняв титул султана Верхньої Яфи. До складу султанату увійшли васальні місцеві племінні шейхство Аль-Бусі, Ад-Дхубі, Аль-Хадрамі, Аль-Мафлахі та Аль-Маусата.
У 1895 Султанат Верхня Яфа формально увійшов до складу британського Протекторату Аден, хоча англійської присутності в гірському султанаті практично не спостерігалося аж до 1944.