Околиці Verona Rupes. Вгорі видно перетяту область Inverness Corona та уступ Argier RupesМіранда. Verona Rupes — на нижньому краю; перетята прямокутна область вище — Inverness Corona. Південний полюс у центрі
Уступ Верона (лат.Verona Rupes) — уступ на Міранді, супутнику Урана. Імовірно, найвище відоме урвище Сонячної системи.[1][2] Координати центру — 18,3°S, 12,2°W.[3] Утворює західний бік величезного грабену, що відходить від корони Інвернесс (лат.Inverness Corona) на північ. На півдні з'єднується з уступом Алжир (Argier Rupes), що тягнеться вздовж західного краю цієї корони. З верхнього (західного) боку уступу знаходиться кратерована область Сицилія (Sicilia Regio), а на сході (за грабеном) — аналогічна область Дунсінан (Dunsinane Regio)[4].
Verona Rupes був відкритий 1986 року на знімках «Вояджера-2». Під час фотографування північна частина уступу була в тіні й залишилася недослідженою. Інших його знімків станом на 2014 рік не існує — жоден інший космічний апарат ще не досліджував Міранду зблизька.
Оцінки висоти Verona Rupes варіюють у широких межах: від 5[5] до 20[6][1] кілометрів. Якщо правильна друга оцінка, то це найвище відоме урвище Сонячної системи: воно більш ніж у 10 разів вище за стіни Великого каньйону. Це було зафіксовано в Книзі рекордів Гіннеса[1]. Падіння з такої висоти на Міранді зайняло б 12 хвилин[2]. Втім, за результатами детального дослідження, висота Verona Rupes лежить у межах 5–15 км і зменшується до краю відзнятої частини[7].
Ймовірно, цей уступ утворився завдяки розлому зі скидом: на його схилі видно вертикальні сліди, що могли з'явитися при взаємному русі й терті блоків кори[5]. З іншого боку, вони можуть бути наслідком осипання породи[7].
↑ абVerona Rupes. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.) . International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 1 жовтня 2006. Архів оригіналу за 16 липня 2012. Процитовано 15 листопада 2014.
The southern hemisphere of Miranda(PDF). Atlas of Uranian Satellites. USGS. 1988 (names added in 2013). Архів(PDF) оригіналу за 16 листопада 2014. Процитовано 28 травня 2003.