Баня (архітектура)

Троїцька церква у Межирічі належить до храмів так званого п'ятибаневого типу

Ба́ня — гранчаста або кругла в плані форма даху над куполом чи барабаном храмової споруди; іноді — те саме, що купол.

Назва

Згідно з однією з версій, слово баня (а з ним і «банька», «банка») може бути пов'язані з прасл. banja («лазня») через низку семантичних зсувів: «місце для миття» > «ємність для миття» > «ємність», «посудина» > «схожий елемент будови». Але ця думка поділяється не всіма мовознавцями^[1].

Форми

Бані можуть мати такі форми:

• гриб — у Візантії, кількох східних і європейських країнах
• груша — в Україні та багатьох інших європейських країнах, елемент архітектури бароко
• конус і парасолька — переважно в країнах Кавказу
• півсфери — у багатьох європейських країнах
• цибулина — в Росії та деяких країнах Південної Азії, національна риса російської архітектури
• шолом — в Індії, Середній Азії та Київській Русі
• обеліск — елемент архітектури класицизму та ампіру

Форми бані співіснували з наметовими покриттями і шпилями або сполучались з ними, зокрема в архітектурі бароко, чим досягались примхливі обриси й напружені силуети.^[2]

Глибокий перехват під банею називається ковніром^[3].

Еволюція бань давньоруських храмів

Щодо еволюції форм давньоруських бань у XIX столітті узвичаїлися стереотипи, що протрималися до кінця XX століття:

• «візантійська» посклепінна форма купольних покриттів мала місце в більшості князівств домонгольської Русі (Київ, Чернігів, Смоленськ та ін.);

Баня на російській церкві в США

• шоломоподібні бані переважали в домонгольському Володимиро-Суздальському князівстві, потім така форма бань була сприйнята в Тверському і Московському великих князівствах, а потім і в централізованій Російській державі;
• цибулинні бані з'явилися (епізодично) у другій половині XVI століття (в Москві), а в XVII столітті стали масовим явищем.

У середині XX століття Б. О. Рибаков і М. М. Воронін вперше поставили під сумнів ці стереотипи. На рубежі XX і XXI століть ряд їх припущень обґрунтував С. В. Заграєвський. Сучасний погляд на генезис давньоруських бань такий:

• у домонгольський час повсюдно (в тому числі і в північно-східній Русі) поширені найпростіші посклепінні покриття, існування будь-яких декоративних купольних покриттів не доведено;
• з другої половини XIII до кінця XVI століття повсюдно поширені цибулинні бані, в тому числі в шатровому зодчестві XVI століття. Посклепінні покриття домонгольського часу теоретично могли зберігатися на деяких другорядних храмах, але до кінця XVI століття вони вже були повсюдно замінені на цибулинні. Існування будь-яких інших форм купольних покриттів (шоломоподібного, парасолькового, конусоподібного та ін.) не доведено.
• з кінця XVI до середини XVII століття повсюдно поширені цибулинні бані, в тому числі в шатровому зодчестві, існування будь-яких інших форм купольних покриттів не доведено.
• із середини XVII до кінця XVIII століття на багатьох храмах цибулинні бані замінюються шоломоподібними з метою стилізації «під старовину», в більшості випадків через кілька десятиліть на цих храмах знову зводяться цибулинні бані.

Відповідно до сучасних уявлень, цибулинні бані були винайдені в Стародавній Русі без будь-яких зовнішніх впливів або запозичень (ніде в світі цибулинні бані не з'явилися раніше, ніж на Русі).

Галерея

• 
  Грушеподібні куполи у Києві характерні для української архітектурної традиції
• 
  Грушеподібний бароковий купол у Ніжині
• 
  Грушеподібні куполи, Вінниця
• 
  Грушеподібні куполи, Чернігів
• 
  Грушеподібні куполи, Прага, Чехія
• 
  Шоломоподібні куполи, Зимне, Україна
• 
  Напівсферичний купол сполучений з цибулястим завершенням, Андріївська церква, Київ
• 
  Цибулясті бані, Росія
• 
  Конусна баня церкви Святого Саркіса в Аштараку, Вірменія
• 
  Півсферична баня собору Санта-Марія-дель-Фйоре, Флоренція
• 
  Гранована цибулинна баня, будинок Сікачова, Павловський Посад
• 
• 
• 
  Пірамідальна баня, Копенгаген
• 
• 
• 

Див. також

• Сиґнатурка
• Ліхтар
• Маківка

Примітки

1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
2. Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.
3. Ковнір // Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.

Джерела

• Словник термінів [у:] Ричков П. А., Луц В. Д. Архітектурно-мистецька спадщина князів Острозьких. Київ 2002. ISBN 966-575-035-6 ^{[сторінка?]}
• Таненбаум А. С. Глава // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.) ^{[сторінка?]}

Посилання

• Заграевский С. В. Формы глав (купольных покрытий) древнерусских храмов. [Архівовано 16 січня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
• Воронин Н. Н. Архитектурный памятник как исторический источник (заметки к постановке вопроса). [Архівовано 6 травня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)