Артур Кестлер

Арту́р Ке́стлер
Arthur Koestler
Народився	5 вересня 1905(1905-09-05) Будапешт, Австро-Угорщина
Помер	3 березня 1983(1983-03-03) (77 років) Лондон, Велика Британія ·отруєння
Громадянство	Велика Британія
Національність	єврей
Діяльність	письменник, журналіст
Alma mater	Віденський технічний університет
Мова творів	німецька і англійська
Роки активності	1934—1983
Жанр	художня та науково-популярна література, історія, автобіографія, політика, філософія, психологія, парапсихологія, наука
Magnum opus	«Ніч ополудні»
Членство	Modern Language Association^d[1] і Congress for Cultural Freedom^d
Партія	Комуністична партія Німеччини (1938)
Батько	Henrik Koestler^d[2]
У шлюбі з	Mamaine Koestler^d[3], Mamaine Koestler^d і Cynthia Koestler^d[4]
Учасник	громадянська війна в Іспанії
Нагороди	Нагорода «Sonning» (1968), Орден Британської імперії(1972)
Артур Кестлер у Вікісховищі

|Ukrcenter= |Примітки=

Арту́р Ке́стлер (англ. Arthur Koestler, 1905—1983) — британський письменник і журналіст, уродженець Угорщини, єврейського походження. Найвідоміший його роман «Ніч ополудні» (1940) про епоху «великого терору» у СРСР 1930-х років. Писав статті для Британської енциклопедії.

Біографія

Постер проекту «Пам’ять, що рятує: голоси правди»

Кестлер народився в Будапешті 5 вересня 1905 року. У 1920 році його сім'я переїхала до Відня, де він вступив до політехнічного університету. Там приєднався до молодіжної сіоністської організації. 1925 року, перед закінченням університету, Кестлер несподівано вирішив поїхати в Палестину, спалив свою залікову книжку і прибув до Палестини в 1926 році. Там до 1929 року він був кореспондентом німецького видавничого концерну Ульштайна, у 1929—1930-х працював у Парижі.

1931 року переїхав до Берліну, де став науковим редактором газети «Vossische Zeitung». Того ж року він здійснив на німецькому дирижаблі «Граф Цеппелін» політ до Північного полюса. Захопився комуністичною ідеологією і в грудні 1931 року вступив до Комуністичної партії Німеччини.

У середині 1930-х років письменник здійснив велику подорож по Центральній Азії і рік прожив у Радянському Союзі.

Після приходу нацистів до влади в Німеччині у вересні 1933 року повернувся до Парижу, де писав пропагандистські статті під керівництвом Віллі Мюнценберга. Під час громадянської війни в Іспанії двічі відвідував цю країну. У 1937 році, під час другого візиту, заарештований франкістами й засуджений до смертної кари за звинуваченням у шпигунстві. Кестлер провів п'ять місяців у камері смертників і потім був обміняний на дружину франкістського льотчика-аса. Багато в чому час, проведений в очікуванні страти разом із іншими засудженими (багато з яких були страчені), визначив боротьбу письменника за скасування смертної кари в Англії. Свої погляди виклав у книзі «Роздуми про шибеницю».

«Великий терор» у СРСР став причиною виходу Кестлера із компартії у 1938 році. Після початку Другої світової війни був інтернований французькою владою і звільнений лише на початку 1940 року, після чого вступив до Французького іноземного легіону, евакуювався з ним до Північної Африки, дезертирував, дістався Лісабону, а звідти вилетів до Великої Британії, де провів шість тижнів у в'язниці за незаконний в'їзд до країни.

Після звільнення Кестлер вступив добровольцем до британської армії. Його направили в саперну частину. Раз на тиждень він приїжджав до Лондону для участі в пропагандистських радіопередачах німецькою мовою, писав листівки для німецьких солдатів, виступав із лекціями про природу тоталітаризму. Ночами заступав на чергування під час повітряних тривог і водив санітарну машину.

У 1941 році Кестлер опублікував у Великій Британії роман «Ніч ополудні» (Darkness at Noon), де продемонстрував сприйняття іноземцями внутрішнього життя СРСР, чий міжнародний престиж невідворотно зруйнував сталінський терор.

У 1942 році Кестлер прибув до Міністерства інформації, для якого писав памфлети й сценарії документальних фільмів, виступав на Бі-бі-сі.

Кестлер — найвідоміший прихильник ідеї про те, що європейські євреї ашкеназі походили не від євреїв, що переселилися із Палестини і Вавилонії, а від тюркського народу хозар, що жили в дельті Волги.

Наприкінці життя Кестлер займався вивченням процесу наукового мислення. Став ініціатором та ідеологом руху «Екзит», що підтримує право людини ухвалити рішення і піти з життя (евтаназію). Кестлер, котрий довгий час страждав від хвороби Паркінсона і лейкозу, наклав на себе руки 2 березня 1983 року в Лондоні, прийнявши смертельну дозу снодійного (смерть настала наступного дня).

Бібліографія

Романи

• Гладіатори / The Gladiators (1939)
• Ніч ополудні / Darkness at Noon (1940, опублікована у США у 1978, в СРСР у 1988, в Україні у 1991 році)
• Прибуття та відбуття / Arrival and Departure (1943)
• Злодії вночі / Thieves in the Night (1946)
• Століття жадання / The Age of Longing, (1951)

Документальна проза

• Білі ночі і червоні дні / Von Weissen Nächten und Roten Tagen (1933)
• Іспанське свідоцтво / Ein Spanisches Testament (1937)
• Діалог зі смертю / Dialogue with Death (1941)
• Автобіографія. Том перший. Небесна стріла / Arrow In The Blue: The First Volume Of An Autobiography, 1905-31 (1952
• Автобіографія. Том другий. Незримі письмена / The Invisible Writing: The Second Volume Of An Autobiography, 1932-40 (1954)
• Роздуми про шибеницю / Reflections on Hanging (1956)
• Тринадцяте коліно. Крах імперії хозар та її спадщина / The Thirteenth Tribe: The Khazar Empire and Its Heritage (1976)

Переклади українською

• Артур Кестлер. Ніч ополудні. Переклад з німецької: В. Бендер // Дж. Орвелл, А. Кестлер. Ніч ополудні. Скотоферма / Переклад О. Дроздовського та В. Бендера. Київ: «Заповіт». 1991. 272 стор. ISBN 5-7707-1046-2 (Chtyvo [Архівовано 12 серпня 2016 у Wayback Machine.])
• Артур Кестлер. 1002 ніч, або Старо-Бухарський панопикум. Переклад з німецької: Євген Касяненко // Червоний шлях : громадсько-політичний і літературно-науковий місячник. – Харків : Державна друкарня, 1933. – № 5. – 104 с.: 73-84.
• Століття жадання / Артур Кестлер ; пер. з англ. Т. Скрипник. — Х. : Віват, 2018. — 480 с.^[5]

Література

• Марина Гогуля. Україна 1933 року у творах Артура Кестлера і Данила Кіша // ISSN 2224-9516. Наукові праці Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського. 2019. Вип. 54. С. 58-63. http://doi.org/10.15407/np.54.058
• Надія Корибут. Артур Кестлер і Микола Хвильовий. Обрії. 1951. #1.^[6]
• Теорія бісоціації у психології творчості. А.Кестлер (1905-1983) // Історія психології ХХ століття : Навч. посіб. для студ. вищих закладів освіти, що навч. за спец. "Психологія". – К.: Либідь, 1998. – С. 676-683.

Посилання

• Михайло Дубовинський. Україна 1932-33 років очима Артура Кестлера // Дзеркало тижня, 04.07.2003
• Юрій Шаповал про Артура Кестлера // НРКУ, 05.09.2019

Примітки

1. http://www.mla.org/honfell_past
2. Lundy D. R. The Peerage
   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
3. http://www.anatpro.com/index_files/Mamaine_Paget.htm
4. Catalog of the German National Library
   d:Track:Q23833686
5. Дещо про роман "Століття жадання" А. Кестлера на Громадському радіо
6. Згідно інформації зі статті Ольги Полюхович "Український голос у світовій культурі: повоєнні рефлексії на сторінках журналу "Обрії"". Див. Poliukhovych_Ukrainskyi_holos_u_svitovii.pdf