Апостолов Мефодій Максимович

Апостолов Мефодій Максимович
молд. Mefodie Apostolovкод: mo є застарілим
Народився	11 (24) травня 1915  Суклея
Помер	22 листопада 2004(2004-11-22) (89 років)  Кишинів, Молдова
Країна	Російська імперія  СРСР  Молдова
Діяльність	актор, політик
Alma mater	Одеське театрально-художнє училище (1937)
Учасник	німецько-радянська війна
Посада	депутат Верховної Ради Молдавської РСР^d[1]
Партія	ВКП(б)
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Апостолов.

Мефодій Максимович Апо́столов (рум. Mefodie Apostolov; нар. 24 травня 1915, Суклея — пом. 22 листопада 2004) — молдавський радянський актор.

Біографія

Народився 11 [24] травня 1915(19150524) року в селі Суклеї (нині Слободзейський район Молдови). 1937 року закінчив Одеське театрально-художнє училище і був направлений у Тирасполь до Першого молдавського драматичного театру, який, після приєднання Бессарабії до СРСР, у 1940 році переїхав до Кишинева.

Брав участь у німецько-радянській війні. Після війни продовжив роботу в театрі. Член ВКП(б) з 1948 року. З 1958 року — голова президії Театрального товариства Молдавської РСР. Обирався депутатом Верховної Ради Молдавської РСР 4-го і 8-го скликань. Помер 22 листопада 2004 року^[2].

Творчість

Театральні ролі

• Кент, Капулетті («Король Лір», «Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра);
• Ляпкін-Тяпкін («Ревізор» Миколи Гоголя);
• Пеклеванов («Бронепоїзд 14-69» Всеволода Іванова);
• Жадов, Митя («Прибуткове місце», «Бідність не порок» Олександра Островського);
• Яровий («Любов Ярова» Костянтина Треньова);
• Федір («Барабанщиця» Афанасія Салинського);
• Август («Овідій» Васіле Александрі);
• Батько («Спогади…» по Йону Крянґе);
• Антіохій Жора («Дмитро Кантемир» Іона Георгіце);
• Лазо («Сергій Лазо» Єлизавети Бондарєвої);
• Годун («Розлом» Бориса Лавреньова).

Ролі у кіно

• голова журі («Ляна», 1955);
• адвокат («При спробі до втечі», 1965);
• апостол («Потрібен воротар», 1967);
• Іліє Гроссу («Крутизна», 1970);
• Ніколає Гице («Червона хуртовина», 1971);
• епізод («Офіцер запасу», 1971);
• полковник Пинтя («Останній гайдук», 1972);
• епізод («Врятоване ім'я», 1972);
• епізод («Тихоня», 1973);
• молдавський боярин («Дмитрій Кантемір», 1973);
• епізод («Гнів», 1974);
• Кожухарь («Довгота дня», 1974);
• Петров («Чоловіки сивіють рано», 1974);
• турок («Кінь, рушниця і вільний вітер», 1975);
• директор заводу («І прийде день...», 1979);
• Дмитре («Велика – мала війна», 1980);
• епізод («Шуліки здобутком не діляться», 1988);
• Герасим Іонович Костенко («Кодри», 1990—1991);
• іноземний турист («Чоловічий характер, або Танго над прірвою 2», 1999).

Відзнаки

• Народний артист СРСР з 1952 року;
• Нагороджений
  • радянськими орденами Леніна (1960), Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки (1944)^[2], Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985)^[3];
  • молдовським Орденом Республіки (1 грудня 1994)^[2];
  • медалями «За оборону Кавказу», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»^[2].

Примітки

1. http://www.andreilupan.com/loaditem.do?id=10000111
2. Мефодий Апостолов на kino-teatr.ru. (рос.)
3. Апостолов Мефодий Максимович / Память народа. (рос.)

Література

• Д. И. Прилепов. Апостолов, Мефодий Максимович // Театральная энциклопедия. Том I / Глав. ред. С. С. Мокульский — Москва: Советская энциклопедия, 1961. Стовп. 248. (рос.);
• Апостолов Мефодий Максимович // Советская Молдавия : краткая энциклопедия / гл. ред. И. К. Вартичан. — Кишинев : Главная редакция Молдавской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 20—21. (рос.)

Біографії   Театр   Кінематограф   СРСР   Молдова