Адміністративне право України — однорідна, відособлена у системі юриспруденції правова матерія, що характеризується як: 1) галузь права; 2) наука[1]; 3) навчальна дисципліна.[2][3][4]
Предметом галузі адміністративного права України є система суспільних відносин між публічною адміністрацією та об'єктами публічного управління, які виникають у сфері владно-розпорядчої діяльності, наданні адміністративних сервісних послуг з метою публічного забезпечення прав і свобод людини
Адміністративно-правова норма —це встановлене, санкціоноване або ратифіковане державою, формально визначене, юридично обов'язкове, охоронюване засобами державного примусу правило поведінки учасників адміністративно-правових відносин з метою забезпечення публічних прав та свобод людини і громадянина, нормального функціонування громадянського суспільства та держави. Адміністративно-правові відносини — це форма соціальної взаємодії публічної адміністрації та об'єктів публічного управління, що виникає на підставі адміністративно-правових норм, з метою забезпечення прав та свобод людини і громадянина, нормального функціонування громадянського суспільства і держави, учасники якої мають суб'єктивні права і несуть юридичні обов'язки. Адміністративно-правові відносини мають структуру, яка характеризується взаємопов'язаністю всіх її складових компонентів. До них відносять суб'єкти правовідносин, об'єкти, юридичні факти та зміст правовідносин.
Принципи адміністративного права — це основні вихідні, об'єктивно зумовлені засади, на яких будується діяльність суб'єктів адміністративного права, забезпечуються права та свободи людини і громадянина, нормальне функціонування громадянського суспільства та держави.[5]
Адміністративно-правове регулювання — це цілеспрямований вплив норм адміністративного права на суспільні відносини з метою забезпечення за допомогою адміністративно-правових заходів прав свобод і публічних законних інтересів фізичних і юридичних осіб, нормального функціонування громадянського суспільства та держави. Механізм адміністративно-правового регулювання — це засоби функціонування єдиної системи адміністративно-правового регулювання з метою забезпечення прав, свобод і публічних законних інтересів фізичних та юридичних осіб, функціонування громадянського суспільства і держави.[6]
Джерело адміністративного права — це спосіб зовнішнього оформлення адміністративно-правових норм, який засвідчує їхню державну загальнообов'язковість.[7]
Суб'єкти адміністративного права — це конкретні фізичні та юридичні особи, які мають права та обов'язки у сфері публічного управління.[8]
Публічна служба — це діяльність на державних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (стаття 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Форма адміністративного права — це зовнішнє вираження однорідних за своїм характером і правовою природою груп адміністративних дій публічної адміністрації, здійснене у рамках режиму законності та компетенції для досягнення адміністративно-правової мети — публічного забезпечення прав і свобод людини і громадянина, нормального функціонування громадянського суспільства та держави.[9]
Під методами адміністративного права розуміють прийоми та способи цілеспрямованого впливу на поведінку учасників адміністративно-правових відносин. Основними методами адміністративного права є дозволи, переконання і примус.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення — це низка послідовних дій уповноважених органів (посадових осіб), а у деяких випадках і інших суб'єктів, які згідно з нормами адміністративного законодавства здійснюють заходи, спрямовані на притягнення правопорушників до відповідальності і забезпечення виконання винесеної постанови.
Адміністративно-правовий захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб — це правозастосовна та правоохоронна владна діяльність публічної адміністрації щодо вирішення індивідуальних справ з метою присікання та відновлення порушень прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, відшкодування збитків потерпілим і притягнення винних до адміністративної відповідальності, або/та створення умов для притягнення їх до іншого виду юридичної відповідальності.[10]
доктор юридичних наук, професор Авер'янов Вадим Борисович[11]
доктор юридичних наук, професор Андрійко Ольга Федорівна
доктор юридичних наук, професор Бандурка Олександр Маркович
доктор юридичних наук, професор Бевзенко Володимир Михайлович
доктор юридичних наук, професор Васильєв Анатолій Семенович
доктор юридичних наук, професор Галунько Валентин Васильович
доктор юридичних наук, професор Голосніченко Іван Пантелійович
доктор юридичних наук, професор Додін Євген Васильович
доктор юридичних наук, професор Калюжний Ростислав Андрійович
доктор юридичних наук, професор Кіндюк Борис Володимирович[12]
доктор юридичних наук, професор Коломоєць Тетяна Олександрівна
доктор юридичних наук, професор Колпаков Валерій Костянтинович
доктор юридичних наук, професор Кузьменко Оксана Володимирівна[13]
доктор юридичних наук, професор Курило Володимир Іванович
доктор юридичних наук, професор Комзюк Анатолій Трохимович
доктор юридичних наук, професор Мельник Роман Сергійович[14]
доктор юридичних наук, професор Пєтков Валерій Петрович
доктор юридичних наук, професор Пєтков Сергій Валерійович[15]
доктор юридичних наук, професор Стеценко Семен Григорович
доктор юридичних наук, професор Шкарупа Віктор Костянтинович
Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України[16]
Інститут законодавства Верховної Ради України[17]
Інститут публічного права[18]
Національний університет біоресурсів і природокористування України